Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
А чи вважаєш ти себе гарним, хорошим, правильним батьком?

Костя 0:17
Хух, ти по, я так розумію, по складним питанням пішов.

Коля 0:23
Ну,

Костя 0:25
давай так, правильним, хорошим. Я, як справжній одесит, відповім питанням на питання. А що таке хороший батько?

Коля 0:34
О! Я щось таке і чекав, тому що я не знаю, у мене немає дійсно відповіді. І наступне питання моє було, а чи вважають так само твої діти? Тому що то, як ми себе вважаємо, тими батьками, якими ми себе бачимо, це зовсім по-іншому нас бачать наші діти, як мені

Костя 0:58
здається. Я можу сказати, що я бачу певний прогрес в собі у порівнянні з своїми батьками десь в чомусь, але не у всьому, по-перше. А по-друге, ти все правильно кажеш, це, знаєш, як краса в очах того, хто дивиться. Тому у мене може бути неоднакове розуміння з моїми дітьми. Але давай так, у мене старша донька, їй 11, а молодші скоро будуть 10. Я думаю, що якщо їх запитати зараз, то, скоріш за все, вони скажуть, що хороший. Якщо їх запитати років за 5, напевно, то їх відповідь можу віддивитися. відрізнятися дуже болісно для мене і дуже разюче.

Коля 1:48
100% чувак, 100%. І це дійсно так, що тут є така проблема, що чим кращим батьком ти хочеш бути, тим гіршим ти виглядаєш в очах дітей. Наприклад, я зараз не буду... якось оцінювати, чи це правильно. Так, чи це правильно, чи це неправильно. Бо я тут не суддя, це просто те, що я бачу навколо. Є такі родини, де діти вільний час туплять в мультики, або YouTube-відео, або грають якісь там Geometry Dash або Roblox або там ще якісь ігри і ну батьків це все влаштовує а якщо ти такий типу правильний намагаєшся щось запропонувати своїм дітям а давайте ви не будете просто там тупити за компом або за телевізором а щось зробити корисніше для вашого життя типу щось таке цікаво Типу, якщо ти намагаєшся бути кращим батьком для дитини, то ти відразу стаєш не те, що прям ворогом, але точно 100% поганим, бо ти просто заважаєш дитині зараз відпочивати, дивитись мультики або грати в ігри. І так, типу, з усім.

Костя 2:58
Це, насправді, дуже важко. У мене зараз, знаєш, чому я кажу, що це важко? Тому що ти 100% все вірно кажеш. Єдине, що коли ми кажемо слова «правильний», наприклад, якщо ти хочеш бути правильним батьком чи хорошим батьком, я не впевнений, що навіть правильно казати «правильний».

Коля 3:19
Я розумію, про що ти. Типу, правильний на цей момент часу для нас і для нашої ситуації. Хіба що можна тільки так сказати.

Костя 3:29
Ну, напевно.

Коля 3:31
Це дуже суб'єктивна штука. Дуже-дуже.

Костя 3:34
Мені нещодавно психотерапевт сказав, що існує така психологиня, і наче вона навіть відома, у світі психологів, яка сказала, що гарна мати, це така мати, що не дала дитині померти. І це не якийсь шарлатан, це типу психологиня, що знову ж має репутацію. І все.

Коля 3:57
Не

Костя 3:57
дала

Коля 3:57
померти. Ой, це про... До психології ми ще дійдемо. Це обов'язково сьогодні затронемо. Але дійсно з часом змінюється якісь, напевно, те, що ти очікуєш від батьків, або ти як, типу, ви як батьки, з часом змінюється те, як ви маєте проводити час з дитиною. І всі ці правила, якщо можна так сказати, вони змінюються з часом. Типу, з чого ми почали, що дійсно, як мені здається, кожне нове покоління, коли воно виховує своїх дітей, що вони на власному якомусь прикладі просто намагаються виховати дітей трошки краще і не зробити тих, умовно кажучи, помилок, які були, коли вони були маленькі. ті помилки, які їх батьки робили стосовно їх. Це ж вони там не спеціально, але просто, що змінились покоління, змінились якісь правила щодо того, щодо виховання, щодо того, що діти хочуть, що вони не хочуть і то інше. І просто кожне покоління намагається виховати дітей трошки краще, ніж їх виховували. Якось, напевно, тільки таке можна бачити, тільки такий прогрес у вихованні.

Костя 5:12
Напевно. Мені просто здається, що коли ми говоримо про Україну, то важко оминати те, що, наприклад, наше з тобою покоління, якщо взяти, то ми не можна сказати, що ми вирісли в якихось дуже добрих умовах, тому що ми пішли з тобою в школу в середині 90-х. що загалом вважається досить поганим часом. Але наші батьки якраз, вони застали той самий розвал Радянського Союзу. Для багатьох батьків нашого покоління це повна зміна того, що вони робили, як вони заробляли гроші, за що вони жили і чим вони жили. І, знаєш, таке враження, що в Україні особливо є багато поколінь, що не думали взагалі про виховання, тому що люди були зайняті тим, що виживали. Яке виховання? Знаєш, є дитина, яку треба прогодувати, якщо вона не вмерла реально, то тут такий... Посилання до своїй психологіні, може вона з України, я не знаю, тоді б це багато що пояснило. Тому що реально в Україні, знаєш, після розвалу Союзу, те, що нам з тобою зрозуміло більш-менш як дітям, всім було батькам важко. А до цього, знаєш, там було якісь там, ну що, багато що можна... період застою, до цього була якась війна, до цього були репресії, та й після цього були репресії, до цього був Голодомор, до цього була революція з війною першою світовою, і там, ти знаєш, якщо взяти всі покоління, я б думав просто на цю тему, звісно, довелось, Якщо взяти, наприклад, про бабусю мою, наприклад, про прадідом і бабусю з дідом, і батька з матерю, нікого в них не було такого, щоб вони могли просто жити своє життя і виховувати дітей. І тупо, знаєш, думати про те, що от мене виховували в атак, А я зроблю трошки краще. На жаль, особливо чоловіків в родині запитати не було змоги. Ну, батька можна, але, наприклад, у діда вже ні, тому що дід вмер до того, як я народився. І запитувати просто про те, а як ви ставились взагалі до виховання? Як ви, як молоді батьки, що ви собі думали взагалі? І як ви підходили до цього питання? Неможливо, тому що люди просто помирали раніше, ніж... Я міг їм поставити таке питання. Тому в Україні, мені здається, треба робити таку велику поправочку на те, що люди просто не займалися вихованням взагалі.

Коля 7:31
Ні, я повністю погоджую, що в нас історично так склалось, що кожне покоління має якісь свої проблеми. І це зрозуміло. Я не знаю, чи можна сказати, що це покоління наших дітей, що їм легко живеться. В чомусь так,

Костя 7:46
напевно. В чомусь

Коля 7:47
ні, а в чомусь і ні. Спочатку так, а потім корона, зараз війна. Зрозуміло, що... Це інші проблеми, я

Костя 7:57
розумію.

Коля 7:59
Зовсім інші. Але, знаєш, навіть якщо згадувати, не знаю, як в тебе було, але як в мене, коли треба було винести сміття, то, по-перше, це не як зараз ароматний пакет, який ти трошки десь там... Пройшовся, закинув у смітник і все. А це, типу, залізне відро. Ти доходиш до цих мусорників, потім махаєшся з собаками, щоб вони тебе не

Костя 8:21
зжали. З

Коля 8:22
безхатьками. Так, так, так. З безхатьками. Це не просто кинути пакети. Ти херачиш цим відром об залізне ось цей контейнер. На цей лязг заліза ще збігаються ще інші собаки, ще інші безхатьки. І ти такий, це вже... раунд два почався, тобі ще треба крізь це пройти, щоб вийти з цього кола смітникового. Ну, в них таких проблем немає, але трошки в них там інші проблеми. Зрозуміло, що війна і корона в тому числі, вона дуже на це вплинула. Але, знову-таки, я не теж хотів там сказати, типу, покоління батьків погане, а ми класні і діти погані. Це дуже легко було б просто сказати, що всі погані я д'Артаньян, але Типу, це не так. Я розумію, що і батьки робили якісь помилки, коли нас виховували, і ми так само робимо якісь помилки, але які саме ми ще не знаємо, а дізнаємось тільки потім, коли діти будуть ходити до психотерапевців, і потім тільки ми дізнаємося, що ми робили не так. Тому що завжди там все несеться з дитинства, батьки завжди винні у всьому, це зрозуміло. Я навіть знаю трі конкретних різних випадків, про які я чув від молодих людей. Перший, це мене батьки завжди опікали, гіперопека, не давали самі робити свої помилки, і дуже сильно мене любили, і через це я ось така домашня, я нічого не можу зробити, в цьому винні батьки. Друга. Мене батьки завжди не опікали, не було ніякої любові, мене вчила вулиця, тому я така дика і тому мені це так важко здається. Третє. А мене батьки виховували і так, і так, і вони все одно винні, бо показали, що в житті все важко і не буває якоїсь однієї сторони і це взагалі поломало мою психіку і мені з цим важко жити. Ну типу зрозуміло, що кожен може знайти щось, як причепитися до батьків, що це

Костя 10:17
все несе

Коля 10:18
це. Ну типу так. І я навіть знаю, що так воно і буде. Я впевнений, що навіть якби ти на 100% не вкладався в своїх дітей. І знаєш, мені дуже подобається якось, наприклад, там молоді батьки такі. А ми ніколи не будемо ставити мультики своїм дітям. Такий, а ну добре. Побачимося

Костя 10:37
через два

Коля 10:37
роки. Я теоретично теж класний батько, знаєш, а на практиці все може бути. Тому зрозуміло, що ми просто намагаємось робити краще, ніж робили наші батьки, але ми точно ніколи не будемо ідеальними, бо ми не знаємо, чи правильно ми робимо те, що ми робимо, дізнаємось тільки тоді, коли вже діти виростуть і нам про це розкажуть.

Костя 11:03
Ти знаєш, я з сестрою своєю спілкувався на тему виховання дітей. У неї теж двоє дітей, як і у мене тільки... Вона старша, а сестра за мене, і діти у неї трошки старші за моїх. І у неї два хлопця. Наталі, привіт. Наталі, привіт. Вона, тому що вона слухає, я майже впевнений, тому так, можна переказувати привіт. І вона досить прикольно... Знаєш, що мені кажеш? Що вона помітила, коли вже народила двох дітей, і, в принципі, коли вони вже в якомусь сенсі були навіть, можу сказати, дорослі... що у нас ані в школах, ані в університетах, ані в церкві, хоча ми не релігійна родина, треба сказати, тому про церкву особисто важко сказати, але наче навіть в церкві, принаймні по зовнішнім ознакам, Не вчать, як це взагалі бути частиною родини, що взагалі таке родина, що таке батьки, яка в них роль, яка роль дітей, що саме потрібно робити в родині, щоб підтримувати зв'язок близький бажано. І знаєш, зараз часто пишуть в якихось статтях, що родина – це такий повинен бути... Безпечна середа, де людина почувається себе захищеною і може бути собою. А як, власне, зробити, побудувати таку родину, а де навчитися цьому? І в моєму житті взагалі сестра дуже часто допомагає, тому що вона ставить якесь питання, і я такий, ого, реально, дійсно, ніде цьому не навчаються. І це проблема, тому що, знаєш, ми з тобою вчили тригонометрію, І я не кажу, що вона, типу, нафіг мені не потрібна була, але здається, що був простір в житті колись, де можна було вчити таким штукам. І мені, насправді, їх не вистачає зараз. Тому що те, про що ми з тобою говоримо, так виходить, що в нашому суспільстві людина дорослішає за суспільним розумінням. Типу, знаєш, наприклад, там 20, наприклад, не знаю, 18. Більш-менш вважається, що вже людина... Півповнолітня, вже може, не знаю, керувати автівкою, може служити в армії, може працювати. І, типу, вона доросла. Але в цей вік ти можеш тільки навпомацьки якось пробувати зрозуміти, як жити життя. І це, блін, складно. І я розумію, що я в 20 взагалі ніфіга не міг. Хоча легально я міг вчиняти якісь дії і вчиняв їх. І це зараз я, коли дивлюсь назад... Я не хочу нічого змінювати, але я розумію, що ніби я би хотів, щоб якесь розуміння такого, що таке родина і що таке батьки, у мене було закладене трошки раніше, ніж я до цього дійшов.

Коля 13:53
Так, ми колись про те саме з дружиною говорили, що ніхто ніяк взагалі не вчить, що треба, як треба взагалі навіть психологічно бути батьками. Це просто от воно є і тепер живи з цим. І слухай, навіть книжки, які я колись намагався читати, коли був молодим батьком, я читав книжки, які думав, що мені будуть допомагати. Але там такі поради, боже ж ти мій. Я б хотів просто подивитись у вічі тому тій людині, яка це писала. Знаєш, коли дитина скаженіє, а в неї якийсь там приступ агресії, вона там все кидає, все там робить. І там така порада, просто посади її собі на руки, обійми і скажи, що ти її дуже любиш. Я так хотів зробити, мені просто донька дала головою в ніс і я такий думаю, ах ти ж І знаєш, і ти маєш якось стримувати цю агресію, і, ну, типу, ти ж не будеш на дитині відіграватись. Я просто хотів, якби мені б зараз того падлу психологу просто дати мені його, я б просто навпіл розірвав би з тією пораду посадити. Того, що написав, так. Це ж такі класні книжки, я колись їх купував, такі думав, я зараз прочитаю. Ну, не знаю. Це взагалі не про те. І класно писати книжки, то напевно ті поради додавав ChatGPT, це якщо повертаючись до минулий теми, напевно у той час це ChatGPT вписав. Тому що воно все не працює в реальному житті. Тому напевно і немає таких книжок, як бути батьками. Тому що все це настільки важко... що кожна людина своя особистість, і ти не знаєш дійсно, як знайти до дитини підхід, тому що навіть є такі книжки, які просто говорять, типу, а ви дитину не чіпайте, от хай робить, що робить, от не хоче там вчитися, хай не вчиться. І ти, типу, ви не будете їй ламати психіку, але вона буде досить вирости такою спокійною, знаючи собі міру, там, типу, дитиною і без поламаної психіки. Але я дійсно, знову-таки, повертаючись до того, що те, що я бачу навколо, ну, типу, якщо абстрагуватись, так, і якщо ми примушуємо дітей щось робити... то ми просто ділимось своїм досвідом, як краще зробити зараз, аби легше було потім у житті. А якщо людям нічого не треба, то вони не будуть навіть намагатися щось робити. В мене є такі знайомі, одного я вже якось згадував, є два хлопці, вони нашого з тобою віку, які обидва вже там не працюють років 6 або більше, а до цього це була не робота, типу як там, підработка. Обидва люблять грати в ігри. Закінчили тільки школу, можна зрозуміти як. Навіть в університет ніякі не поступали, нічого. І от один плоскоземельник, а інший той, що вважає, що війна в Україні, то просто Росія з Америкою ділить територію. І от просто якщо не займатись, типу, дітьми... то вони такими і виростуть. І що далі? Це важко, якщо давати тільки те, що вони захочуть, а вони нічого не хочуть. Наприклад, я попитав серед своїх знайомих, як вже казав, мій наймолодший, він грає на піано. Тобі дуже сподобалось це слово,

Костя 17:26
я пам'ятаю.

Коля 17:27
І от я попитав усіх своїх знайомих, хто колись закінчував музикалку, наскільки часу вони витрачали на те, щоб просто вдома тренуватись, грати і ото все. Чувак, кожен з них, кожен просто сказав, що мрія викинато піаніно у вікно. І він ненавидів всіх, батьків, вчителів, от кожен, хто закінчив музикальну школу, кожен ненавидів цю школу, ненавидів грати і все, що з цим пов'язано. І це дається тільки через те, що ти примушуєш дитину, і кожен потім з цих людей сказав, але я вдячен або вдячна. зазвичай батькам, мамі, що вона примусила мене, і тепер я вмію це робити. Навіть якщо мені це в житті ніде не треба, я займаюсь взагалі іншим. Але у кожного з них вже вдома є свій синтезатор, на якому просто вільний час сидять і грають. Але це, знаєш, проходить такий час, що спочатку вони дуже-дуже ненавидять батьків за те, що вони примушують це робити, а потім, коли це вже закінчується, Тільки дехто може зрозуміти, що те, що робили батьки, воно було для чогось. Типу, якщо ти примусуєш дітей гарно вчитися, закінчувати університет, і то все, щоб бути розумним, мати гарну освіту, і потім це допоможе в житті, тільки дехто потім зможе, повертаючись назад, сказати, що я розумію, нащо це батьки робили. Здебільшого це буде, ну все, а то батьки мені поламали життя, а то я був би геймером-стримером і заробив би мільйони. І то все. Ну ким зараз, я не знаю, діти хочуть бути. І

Костя 19:12
це,

Коля 19:12
знаєш, я розумію, що інше покоління, я сам, я не планую робити з дітей якихось супердітей, які не можуть відпочивати, мають кожну секунду розвиватись. Бо я знаю такі родини, що якщо дитина в 10 років ще не захистила докторську диссертацію, то її просто виганяють з дому.

Костя 19:30
Розчарування родини.

Коля 19:32
Ну типу таке, знаєш. Я більше про те, що має бути якийсь баланс адекватності. Не так, щоб там заганяти дітей, щоб вони тільки вчились і більше в них не було дитинства. І не так, що діти можуть робити взагалі все, що захочуть. Що має бути якийсь такий, ну типу якась середина, якийсь баланс того, як відноситись до дітей, до їх виховання. Але цей баланс ти ніде не прочитаєш в книжках. Це тільки можна побачити в реальному житті, тільки якось, не знаю, експериментуючи різні відносини, різні практики, різні підходи до дітей, до того, як з ними навіть спілкуватись і домовлятися, щоб вони щось робили.

Костя 20:11
Мені здається, що ти правий. Єдине, що, знаєш, яка штука? Є питання загалом більш, знаєш, не тільки про виховання, а, в першу чергу, на що люди взагалі дітей заводять. Я, до речі, не знаю, чи можна казати про дітей заводять, тому що це наче не домашні тварини. Просто мені здається, що багатьом людям протипоказано взагалі мати дітей. якщо люди не зріли ще, якщо люди в собі не розібрались. І потім, знаєш, якщо ти сказав про баланс, і це дійсно найважливіша штука, мені здається взагалі в житті, це баланс, не тільки в питанні з дітьми. А якщо ти бачиш, що дитина не хоче, наприклад, займатися піано, тому що просто в неї сьогодні такі настрій, і дитині не хочеться... то інколи можна сказати, ну, добре, сьогодні можна не займатися, а інколи можна сказати, ну, а давай все ж таки спробуємо, а давай подивимося, що буде, якщо ти, знаєш, а якщо ти сьогодні спробуєш перебороти свою лінь і щось зробити. Так, все вірно, але це може зробити адекватно тільки той, та мама чи той тато, які для себе розуміють, на що їм ця дитина, і вони хочуть, щоб дитина займалася піано, чи будь-чим іншим, не тому, що вони мріяли, або мріють бути відомим, знаєш, гравцем, піаністом кимось, а тому, що вони розуміють, що так буде краще дитині. Тому що є багато прикладів, коли дорослі відіграють те, що самі не змогли зробити зі своїм життям, вони відіграють на дітях. І взагалі плюють на те, чи хочеться дитині цього, чи не хочеться цього дитині. Є, знаєш, якісь приклади, типу, там нещодавно виходив фільм з Уиллом Смітом в головній ролі. Здається, він називається «Король», якщо я не помиляюсь. Можу помилятися, про батька Серени та Венус Вільямс. Загалом ніхто більше, чи то п'ять доньок було, чи щось таке. І він такий батько, в цьому кіно показаний він, якщо взагалі про нього почитати, що багато хто скаже, що він взагалі аб'юзивний батько. Тому що так він захищав своїх доньок, так він піклувався про них, але водночас він настільки сильно тиснув на них, щоб вони були тим, ким він вирішив за них. Тобто він вирішив за них, якщо вони будуть гравцями. грати в теніс. Це не було їх рішення. І зараз, звісно, вони кажуть, що вони вдячні своєму батькові, але тут, блін, давай так, наскільки я знаю, вони кажуть, що вони вдячні своєму батькові, тому що може, щось помінялося, і хтось з них каже зараз, що батько аб'юзер. Але мені здається, що коли діти кажуть в такій ситуації, знаєш, коли, ну, вочевидь, хтось з батьків веде себе за межою розумного, а діти потім кажуть, я дуже вдячний своїм батькам, тому що... завдяки їм я зміг там чогось добитися, то це може бути не тому, що людина, тобто дитина в цьому сенсі дійсно вдячна, а тому, що визнати собі, що твій власний тато або власна мати настільки жорстокі, що вони знехтували твоїм дитинством і вони змусили тебе робити те, що ти не хотів, визнати це собі, прийняти це настільки може бути болісним. Так,

Коля 23:27
важко і боляче, так.

Костя 23:28
Так, це може бути просто неможливим, тому людина може бути вибудованим такий бар'єр, що ліпше собі зізнатися в тому, що мені батьки допомогли, ніж в тому, що вони мені насправді все життя зруйнували. Може і так. І ми насправді... Як батьки в тому і проблема, що до того, як дитина виросте, ми точно цього не дізнаємося. І навіть коли воно виросте, немає 100% впевненості, що дитина зрозуміє свої справжні почуття і прийде до нас з претензією. Я насправді, у мене, знаєш, давай трошки бекграунду. Я зі своїми доньками через війну, я живу в різних країнах. Тобто, я розлучений з їх мамою, але коли ми всі жили в Одесі, ми жили в сусідніх будинках. І ми кожен тиждень, я брав їх кожен декілька вечерів впродовж робочого тижня, вони там залишалися ночувати в мене, ну і один з вихідних вони завжди були зі мною. інколи два вихідних, як там, як бувало. І вже тоді мені здавалося, що я поганий тато, бо взагалі, коли ти тато, який розлучений з мамою дітей, це насправді важко. Тому що вже є певне розуміння, що ти, скоріше за все, не факт, що хороший тато. Тому твоє питання, знаєш, на початку було. Типу, чи хороший я тато? Я такий, ух, блядь, йоб твою мать, як би я хотів бути хорошим татом, але подивимось. Але тепер ми взагалі в різних країнах живемо. Бачимось, ми не дуже часто з дітьми. І підтримувати стосунки нормальні між мною та дітьми, звісно, важко. І я єдиний, про що дуже-дуже на що сподіваюся, це що коли мої діти виростуть, вони прийдуть до мене з претензіями. Тобто я сподіваюся, що вони це зроблять. Тому що якщо вони прийдуть до мене з претензіями, що я, наприклад, поганий тато, чи я щось зробив не так, то це дає мені надію на те, що ми зможемо знайти діалог, що я зможу вибачитись, що я можу спробувати хоча б пояснити свою позицію і

Коля 25:38
знову вибачитись. Це буде краще, ніж вони просто закриються і зрозуміють, що що з ним говорити, він все одно нічого не второпить.

Костя 25:47
От в тому і справа, що мені дуже знайома така ситуація, коли ти розумієш, що хтось з батьків безнадійний і немає сенсу до них звертатися взагалі, бо ти не почуєш і ти не віриш в успіх цього наміру. Тому я просто дуже-дуже сподіваюся, що вони прийдуть до мене з претензіями і будуть сваритися. Як би це не дивно звучало.

Коля 26:11
До мене вже приходять діти, вже кажуть, що щось не те,

Костя 26:15
а з приводу, це так, з кінця

Коля 26:17
до

Костя 26:17
початку

Коля 26:18
буду відповідати. З точки зору взагалі взаємовідносин між батьками і дітьми, бувають такі ситуації, коли батько на відстані, і це навіть краще з ним можуть бути відносини, ніж коли він постійно поруч, і ти дуже хотів, щоб він був десь на відстані, але ти не можеш. Є просто безліч різних ситуацій. Тому просто так вважати, що якщо ти не знаходишся 24 на 7 з дітьми, то ти поганий батько, я б так не став казати.

Костя 26:49
Так от, розумієш, в тих книгах, про які ти кажеш, в них часто пишуть, і це насправді, коли я головою читаю, розумом сприймаю, то це звичайно логічно, що якість контакту з дитиною, вона важливіша за кількість. Це стовідсотково. Саме те, про що ти кажеш, може бути так, що ти живеш з дитиною, але ти... взагалі не в контакті, в жодному, і дитині взагалі пофіг на батьків, або, там, знаєш, на батька, на тато, я не знаю, на мати, або навіть є, у дитини може бути відчуття самотності, наприклад, або відчуття те, що вона не... Навіть

Коля 27:28
більше... Навіть, знаєш, більше відчуття самотності, що в самотності от мій батько, ну будемо казати про батьків, от мій батько, але він не проводить зі мною час, але ж от він, бляха, сидить поруч, падло. А коли батько от приїхав, знаєш, там на вихідні або на три дні і він проводить 72 години поруч з дитиною, весь свій час витрачає на дитину, то дитина це бачить, бачить це якісно, як вони проводять час, а не типу кількісно, що от він є в хаті, але він типу просто як... А

Костя 28:01
сенсу з нього жодного?

Коля 28:03
Ну типу так, я ж кажу, тому тут не можна якось однобоко про це казати. І ще повертаємось до Серени Вільямс, про якого ти казав, це багато таких історій. Це навіть, напевно, найвідоміше – це батько Моцарта. Його з трьох років херачив, що дурний, і тому він такий супер розумний і вже в п'ять років вмів так грати, що кожному давав просратися. Тому що в нього був дуже аб'юзивний батько, і він дуже знущався над дитиною.

Костя 28:34
Прямо

Коля 28:34
знущався? Тобто

Костя 28:36
там

Коля 28:37
це не перебільшення. Дуже серйозний. Він дуже-дуже, ну чувак, три роки дитині, і просто примушуватись настільки грати, що він був дуже таким класним типу. Ну коротше. Ну, я не можу ніяк по-інакшому сказати, коли ти намагаєшся трирічну дитину заставити грати так, щоб... І так само батьки, батько, саме батько Jackson's family. Ну, типу, Майкла

Костя 29:02
Джексон. А, чи всіх?

Коля 29:04
Всіх. Ну, всіх. У них був один батько, але він всіх своїх дітей. Він так само, він дуже... Їх постійно... карав за будь-що і хотів, щоб вони були суперзірками. І вони, коли вже виросли, вони просто перше, що зробили, перестали з ним спілкуватись. Коли

Костя 29:23
вони вже

Коля 29:23
досягли якоїсь там слави, то вони перше, що зробили, просто якось закрились, відмовились від нього. Тому що він забрав їх дитинство, але зробив так, щоб вони були відомими. Але ж це ми знаємо про ті випадки, коли люди дійсно досягають якоїсь там слави і відомості. А скільки ми ще не знаємо, скільки батьків ось так ламають життя дітям, вкладуючись в них, щоб ви маєте бути найкращими, а вони не досягають ось цієї кращості. І скільки ми таких випадків не знаємо, тому це така важка тема насправді. Тому що немає одного мануалу, немає однієї якоїсь методички, яку ти можеш прочитати і просто йти по ній і відповідати там собі на якісь питання, вирішувати якісь проблеми з дітьми або з батьками, або це дуже важко, тому що все постійно, все свіття змінюється. Навіть, я не знаю, якщо ти живеш в спокійній країні, що там не брати Україну, я бачу те, що тут навколо в Латвії відбувається, бачу цих дітей. Діти ростуть досить. Наступне покоління, як я люблю бурчати, наступне молоде покоління, воно інше. І вони дійсно, вони нічого не хочуть. У них в житті немає ніяких планів, ніяких ідей. От просто нічого, знаєш? Вони, типу, ніби плевуть хвилями, і вони нічого не знають, що вони будуть робити. Як вони, що, хоча це вже там 15 плюс років, так? І діти просто, вони ще не знають. Типу, батьки за них мають вирішувати. Все мають вирішувати. Ніби

Костя 30:58
ми в 15 років знали, що можемо, що хочемо.

Коля 31:01
Ну, були ідеї, знаєш, були якісь хоча б вподобання, що я от хочу то, а я от хочу

Костя 31:07
то. В мене не було.

Коля 31:08
А в мене такі ідеї. Ну, я просто бачу, знаєш, як кожне покоління каже, що наступне покоління, воно втрачене, і що вони такі, знаєш, не те, щоб гірші, але от ми в свої, от ми в ваші роки, ми вже, ого-го, я там вже на трьох роботах працював. Або там ще щось, знаєш. А це, типу, нове покоління. Ну, щось таке воно.

Костя 31:32
Дуже

Коля 31:33
теплічне

Костя 31:35
щось, здається. Як покоління наших батьків каже, от я в твоєму віці вже мав двох дітей і працював на трьох роботах. Не те, що ти граєш. Граєш свої комп'ютерні ігри. А потім ти робиш такий фаст-форвард на 15 років, і знаєш, коли чоловік стоїть на балконі і просто після роботи, і три години просто палить і дивиться в нікуди. Просто мовчить. І ти думаєш, а воно точно-то варто. У мене, до речі, є друг, з яким у нас була дискусія на тему дітей в Європі. І на тему того, він як вважає? Він вважає, що Європа в якомусь сенсі знаходиться в занепаді, але не через те, що, наприклад, знаєш, як дехто вважає те, що біженців багато, а саме через те, як ти трошки схоже це описуєш, тому що здається, що зараз надто комфортно всім, особливо новому поколінню. Так, так і є.

Коля 32:34
Я про це і кажу, що теплічні умови і всі вони, знаєш, в них немає таких проблем. І це може і добре, що діти не зустрічаються з такою кількістю проблем і в них все класно.

Костя 32:48
Мені би дуже хотілося, щоб мої діти, по-перше, не зустрічалися з проблемами, з якими мені довелося зустрічатися в їх віці, а по-друге, хоча насправді їм довелося, так, ти згадував вже, пройти через молодший перший клас з ковідом, де вони не навчалися нормально, а потім вони поїхали через війну з України, тому казати, що їм вже довелося, коротше, пройти через те, що мені ніколи не доводилось, І я сподіваюся, що їх життя зараз більш-менш нормалізувалось. Вони ходять в школу, звичайно. І, здається, зараз трошки, можна сказати, зробити так фух. Типу, зараз трошки. От вони мають нормальне ніби життя. Але мені б хотіло, щоб вони дійсно жили в такій повній безпеці. І щоб, знаєш, я зараз передивляю серіал «Корона». І там, я, здається, згадував це, і там є епізод про, блядь, як його звати, Принц Уільям, здається, старший, що зараз наступний в черзі на престол, що коли він закінчив школу, він, коротше, взяв цей gap year, коли вони, знаєш, розповсюджена тема, коли після школи не йдуть у вищі навчальні заклади, не йдуть працювати, а Або йдуть, наприклад. І не йдуть в армію. І не йдуть в армію, так. А йдуть просто подумати над своїм життям. І я думаю, бляха, у мене, звісно, такого не було. І якщо б я так сказав, то я б, скоріш за все, отримав якимось підручником по морді просто одразу. По пиці, так. Хоча, ладно, в мене насправді в цьому сенсі я жартую, але мама не била ніколи. Тут питання не те, як мама б відреагувала, а в тому, як у мене ніколи не було відчуття, що це щось дозволене. І я подумав, що, звісно, навряд чи мої діти зможуть, як принц Уильям, поїхати в якийсь там, він був якомусь там в Чилі, він поїхав на якусь експедицію, потім ще кудись, ще кудись. Я не впевнений, що мої діти зможуть подорожувати по світу, особливо так, знаєш, в Чилі поїхати. Але я б дуже хотів, щоб вони росли в суспільстві, де вони після школи можуть такі... Я візьму собі рік на подумати. Я ще не впевнений, чим хочу

Коля 35:00
займатися.

Костя 35:00
Так, так. Тому що я вступав. Я визнаю, що я ані в 15, ані, скільки мені, здається, 16 було, коли я вступав в університет. У мене не було жодної гадки, що я хочу робити в житті. І я вступав в університет в той, де вчився мій старший брат і моя старша сестра. І за мене, по суті, обрали його. І я навіть розуміння, ким я буду після цього університету... У мене особливо не було, якщо чесно. Тому, якщо мої діти зможуть трошки більше подумати над цим і жити в цій безпечній, розвиненій Європі, я дуже не проти. Я тільки за.

Коля 35:37
Я згоден, і це дійсно тут є знайомі, які просто закінчили школу, і далі я не знаю, чим хочу займатися. Тому я беру собі один рік на подумати. І там він десь щось там, типу, працює, заробляє якісь там собі... гроші, щоб жити, і при цьому він ще думає, а куди він буде поступати? А що йому робити далі? А у нас це, типу, дуже-дуже швидко. Фігач, так, школу закінчував, пішов в універ, або там ще куди, в армію, туди-сюди, все, пішов працювати, все, відпрацював, помер, дякую.

Костя 36:12
Якось воно дуже-дуже-дуже швидко все це відбувається. Ніби всі поспішають дуже. Якщо ти пацан, то це хоча б зрозуміло. Тому що тобі в 60 вже померти треба. Навіть найпізніше.

Коля 36:28
Я не знаю, з якого року там пенсія, але точно ще краще до цього.

Костя 36:33
Так, так. Ну, на пенсію ніхто з нас виходити не повинен, звісно. Треба вмирати раніше, тому з пацанами хоча б зрозуміло, чому треба поспішати. З дівчатами чому треба поспішати? Взагалі, ну, типу, на що, куди? Коли, знаєш, суспільство каже їм в 25, якщо вони не народилися, такі, а що ти собі плануєш?

Коля 36:53
Старороженіця.

Костя 36:54
Старороженіця 23, чи скільки там. Ну, коротше,

Коля 36:57
так. Часики тікають. Ну, зрозуміло. Насправді, це дуже дивна штука. От мені знову-таки подобається. Це не якась там, знову-таки, методічка або правила. Це те, що я бачу взагалі в Європі, що у нас, типу, що ти там з 20 до 30 зазвичай народжуєш дітей, а потім ти там можеш, якщо є можливість, займатися, взяти там кар'єрою або просто залишаєшся вдома сидіти з дітьми. А тут здебільшого інакше. Тут, типу, ти закінчуєш універ, потім ти собі робиш кар'єру, і до 30 навіть взагалі не думають про те, щоб заводити сім'ю, дітей, то вони живуть своїм життям, відпочивають, знову-таки роблять кар'єру, а потім вже можуть там народити дитину і вже там вирішити або повернутися на роботу, або це вже якийсь бізнес, який на тебе працює, і ти просто залишаєшся вдома, або там ще щось. В нас трошки воно, знаєш, якось по-різному, Ну чи то з дитинства, воно якось такі написані правила, за якими всі живуть, що треба отако робити. І навіть подумати у той вік, що народжувати дитину з 18 років, ти можеш, так? А, наприклад, як в Америці, а пити ти можеш тільки з 21 року. Типу, ти можеш вже струячити дітей, скільки там встигнеш за цей час, а пити ти

Костя 38:18
ще не

Коля 38:18
можеш.

Костя 38:19
Типу,

Коля 38:22
ти не настільки відповідальний за себе, щоб ти міг пити пиво, але дітей будь ласка рожай, скільки хочеш, скільки зможеш. Ну це,

Костя 38:31
знаєш, така

Коля 38:32
теж дивна штука.

Костя 38:34
Єдине, що здається, що суспільства, типу, західного зразка і, типу, Японії, вони, здається, йдуть, знаєш, по якомусь такому шляху, що, це, як ти сказав, що спочатку люди, в принципі, мені цей шлях подобається, коли люди спочатку здобувають якусь освіту. Мені теж. Так. Потім будують кар'єру. Але найголовніше тут не освіта і не кар'єра, а в тому, що люди розуміють, хто вони самі, про що вони самі, що вони самі хочуть. І потім вони такі, ага. А от тепер можна дітей, наприклад. Або можна не робити дітей. Взагалі так. Це ж

Коля 39:15
про самоосвідомленість, саморозуміння себе, хто ти, що ти хочеш від цього життя, а не так, що ти робиш, тому що це є такі паттерни або шаблони, за якими ти маєш жити, і якщо ти їх не виконуєш, то суспільство буде погано про тебе думати.

Костя 39:33
Але проблема в тому, що суспільство буде такі погано думати, особливо це дівчат стосується. Ти знаєш, коли є дівчата, що не народжують, обирають не народжувати дітей, вони стикаються з Богом. Їм дуже непросто.

Коля 39:50
Хочу зробити сноску, що я являюсь child-free, але я дуже пізно це зрозумів. Але зараз я можу з кожним посперечатися і доказати, що діти – це погано.

Костя 40:06
Так, мені здається, що це взагалі один з найліпших жартів у всесвіті, те, що ти child free. В якомусь сенсі жарт, але я обожнюю, коли ти при своїх дітях це кажеш. До речі, не дивуйся, якщо потім вони прийдуть, я це називаю хорошим жартом, а вони потім прийдуть з претензією, що ти так казав, а вони там засмучувались, наприклад. Тому що я на 100% впевнений, що мої діти через мої жарти прийдуть. Я тобі більше скажу, у мене...

Коля 40:36
А це буде, буде.

Костя 40:37
Мені старша дочка написала листівку на день народження, і в ній вона написала, типу, тато, ти. І вона написала там перший пункт, і другий пункт, і третій. І там було пунктів 6, що я зробив поганого. Типу, колись ми грали, коли в Одесі випав сніг, ми грали в сніжки, і я її випадково сніжком в обличчя побудив. Вона запам'ятала. Так, так, вона запам'ятала, коли ми з нею на майданчику дитячому в парку в Одесі гралися. Коротше, ми бісилися на майданчику, і я випадково на неї впав. Ну, реально впав, і це я впевнений було. Було боляче. Вона мені написала такі штуки, пунктів 6. Типу, що я зробив вже в житті. Її тоді було років 9, напевно. погано але потім вона написала я тебе люблю все одно і ти найкращий тату з днем народження і я коли це прочитав ну звісно я плакав що тут сказати тому що це було дуже тому що я плакса так і я на 100% впевнений що мені ще прилетить за якісь жарти або ну і не тільки за жарти звісно

Коля 41:43
Ну, я не знаю, чи прилетить мені, але здебільшого у дітей це відчуття гумору, я не знаю, як це правильніше сказати, воно в них передалось від мене, і вони вже також віддають нормально мені щось відповідь, тому я думаю, що вони розуміють. Я взагалі такі штуки люблю, знаєш, це як, типу, карайте дітей в ігровій формі. Типу, я от йшов додому, зустрів зайчика по дорозі, і він сказав, що ти піздюк курив за гаражами. Я ось такі штуки обожнюю. І якось воно так в мене і відбувається. Але все одно, знаєш, реально, чому я кажу, що я child free, хоча в мене багато дітей? Тому що це важко. Я розумію, що діти з однієї сторони це круто, з іншої це важко. З однієї сторони, це якесь щастя, яке тобі завжди несеться, з іншої сторони, в тебе немає вільного часу на себе або ще щось. Це просто така штука, це така історія, що ти не можеш її якось з однієї сторони розглянути. А треба якось дуже комплексно, серйозно думати про то, як воно відбувається. І завжди, навіть що б ти не робив, ти завжди думаєш про те, щоб цим якось не нашкодити дитині, не зробити гірше, не вплинути на... Навіть якщо ти там примушуєш щось робити, думиш, от якщо я зараз буду її примушувати, і вона буде, типу, прогинатися, хоча вона й не хоче, але вона погоджується, бо ти, типу, головний. А чи не буде так потім з нею в майбутньому, що хтось, щось, якийсь, не знаю, начальник щось буде казати, і вона буде просто мовчки це робити, бо це ж, типу, начальник, він головний, а не буде відповідати. Тому тут треба... Тут важко, тут треба, що коли вона дає відпір, ну, типу, що я не буду. І це теж треба розуміти, що це і добре, це поважати. Так, це не так, що, ах, як ти не будеш, от я зараз цього ремня візьму і зараз тобі ото по сраці надаю. Такого, звісно, немає. І треба розуміти, що все, що відбувається, все, що як ми там говоримо, все, що ми робимо, вона дійсно може в майбутньому... Десь відгукнутися. Ми можемо зробити так, щоб нам було легше, як батькам, і щоб діти були дуже слухняними, завжди робили все, що ми хочемо з першого разу, щоб ми не повторювали. Але чи це добре бути потім для дітей в їх майбутньому? Ось це питання. Якщо вони будуть завжди зі всіма ось такими покладістими і робити все, що їм хтось скаже. От я про то й кажу, що тут дуже важко. Типу, ми хочемо, щоб нам було легко, але ми розуміємо, що якщо нам легко, то значить, що дитині потім буде погано. І що треба щось міняти. Це завжди. Бути батьком, це ніби робота, яка завжди 24 на 7 і все життя. Це не те, що ти можеш побути у відпустці і відпочити від дітей, навіть якщо ви десь віддалено знаходитесь, все одно все, що відбувається у житті дитини, все одно ти про це знаєш, ти про це маєш якось думати, якось на це впливати, думати, а що далі і як це правильніше зробити.

Костя 45:03
так так все вірно і ти знаєш це дуже цікаво тему тільки що затронув що з темою роблять в нас паралельно уроки української мови зачепив цікавий такого такий аспект в цьому питанні щодо авторитету знаєш як діти реагують на авторитет і тому що знаєш якщо ми будемо завжди казати ти пороби тому що я тут батько от Це одна з штук, які я свідомо намагаюся не робити. Коли мене діти питають, я кажу, наприклад, що щось треба зробити, або, наприклад, чогось не робити, і вони запитують, чому? Я дуже сильно намагаюся ніколи не казати, тому що я, типу, батько, і я вам так кажу. І я не впевнений, що мені завжди вдається, але я саме через те, що ти сказав, щоб у них було відчуття власного «я» і розуміння, що ніхто не має права їм казати просто тому, щоб у них не було авторитетів, що вони просто роблять тому, що хтось сказав. І коли вони запитують, чому, я завжди намагаюся пояснити через... логіку через розуміння і не просто ніколи не використовувати аргумент просто тому що я тато або просто тому що я дорослий це знаєш як ми вже з тобою в нашому віці коли спілкуєшся з людиною там дуже-дуже там дорослий типу років 70 наприклад Вони часто кажуть, май повагу до мене, бо я вже старий, наприклад, або вже стара. Я

Коля 46:35
таке ненавиджу.

Костя 46:37
Так само.

Коля 46:41
Наша різниця, що ти просто старий або старший за мене і все. Це не значить, що ти мудріший або ще щось. Це

Костя 46:49
просто

Коля 46:50
різниця віці. Все. Абсолютно. Він не дає ніякого авторитету, ніякої переваги. І коли спілкуюсь з дітьми, то так само, я коли щось навіть забороняю, я завжди пояснюю, чому я це забороняю. Тому що, якщо я просто скажу тому, що я так сказав, то дитина наступного разу, коли просто мене не буде поруч, ну типу, мене ж немає, хто б це заборонив, тому

Костя 47:15
чому б це не

Коля 47:16
зробити. Типу, не пояснювати, чому це не можна, а просто не роби і все. І навіть те, що я казав, що, напевно, з точки зору дружини, це не дуже круто, але через те, що діти пішли в мене, і вони такі трошки бунтарі, навіть коли приходять якісь там вчителі і скаржуються на те, що діти щось їм там протестують або щось там роблять, знаєш, перша моя реакція – це зазвичай посмішка, тому що це їх проява, їх я – І це значить, що вони відразу не слухаються тому, що це сказав вчитель. А вони намагаються якось протистояти цьому і робити те, як вони це хочуть.

Костя 47:59
Але

Коля 48:00
далі ми розбираємо кожну конкретну ситуацію, через що. Я пояснюю, що є певні правила шкільні, або що треба на уроці робити, або що не треба, чому так вчитель зробив. Зрозуміло. Але через те, що є конфлікти, я розумію, що це їх я, воно є. Типу, воно, знаєш, незгублене. Вони намагаються якось протистояти цьому всесвіту.

Костя 48:24
В системі. В системі. Ти сказав, я згадав, що я інколи згадую, що я не зміг би, напевно, бути батьком себе, наприклад, знаєш, тобто батьком дитини, яка виховується і зростає там на початку середини 90-х, кінець 90-х, тому що я згадую, знаєш, як нам викликали батьків в школу, і там, наприклад, спіймали, що ти з однокласниками пив пиво, наприклад, біля школи, або там м'ячем футбольним розбив якесь скло, або там десь курили, ну, хоча я не палив. Або на школі намалював щось. Або на школі намалював. І я розумію, що у 99% коли мені би як батько, наприклад, вчителі або якийсь завуч або директор, вони б казали, що це так не можна робити. Я би реально не міг сварити свою дитину взагалі. Ну, типу, випив пиво біля школи. Блять, і що? Ну, типу, окей, я теж пиво біля школи. Бухав, наприклад, так. За що тут сварити? За те, що дитина пробує пиво? Ну, ні, я не можу. Типу, це нормальний підлітковий досвід спробувати пиво. Єдине, що може, що, знаєш, якщо б там малював на школі щось, я би пояснив, що, ну, напевно, це не дуже прикольно. Це не

Коля 49:44
дуже круто, по-перше, що спалився, а потім, по-друге, що саме на школі малював.

Костя 49:52
У мене щось схоже було.

Коля 49:54
Чувак, нам стільки всього прилетить, от ще за що нам не прилітало. Я просто, знаєш, проходжусь по темах, за які нам ще не прилітало. Зараз ще за це прилетить.

Костя 50:07
Напишіть, будь ласка, в коментах в Кремлеграмі, якщо ви з нами не погоджуєтесь. До речі, слухай, мені здається, що можна згадати тут, що в нас є сайт godibazikati.com. Я думаю, що так на слух не кожен його зможе написати англійською, godibazikati.com. але якщо загуглити загуглити я думаю що можна легко знайти і там є там можна слухати подкаст прямо в браузері що я знаю що напевно може і не дуже зручно але це дуже круто мені дуже подобається що у нас є така можливість і там є всі способи підписки і у нас вони здається мені є реально всі що можна просто уявити собі включно з дізером якимось там не знаю покеткастом оверкастом просто і звісно ми як трушний подкаст У нас є RSS-фід, який можна вставити, скопіювати і в будь-який справжній подкаст-плеєр вставити і слухати нас за основним RSS-фідом. Тому що всі інші джерела, в яких ви слухаєте, вони беруть наш новий епізод з цього RSS-фіду. І мені здається, що я тобі дуже вдячний, що ти це зробив, тому що я людина, яка в цьому сенсі погано сприймає новий світ. І коли, знаєш, люди пишуть просто, записують шоу на YouTube і кажуть, що це подкаст, і в мене завжди так, це не подкаст, це YouTube-шоу, тому що подкаст – це саме те, що ми з тобою робимо, це файл, який розповсюджується, аудіофайл, який розповсюджується за RSS. Я такий, ну от тепер, я такий, ну ми робимо з тобою справжній подкаст. Я тобі дякую за це.

Коля 51:43
Хоча, що ми взагалі розуміємо, якщо ми, напевно, обидва погані батьки. Але про це ми дізнаємось тільки з часом. А поки в годі базікати.