Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:01
Раз, раз, раз. Тут є хтось.

Костя 0:04
«Е», «Е» тут таки, да. «Хтось», «Хтось», «Е».

Коля 0:19
Це знаєш, це як знайомого зустріти, з яким колись там спілкувався, і він там питає, ну що, як в тебе справи, а ви там не бачилися, не знаю, там років 5 чи 10. І ти такий думаєш, бля, от скільки в тебе зараз є часу, от скільки тобі розповісти свого життя.

Костя 0:34
«Я…»

Коля 0:34
От з якого моменту, так. І ти такий розумієш, що йому це не потрібно, він просто спитав, тому що він вічливий. І ти такий, та норм. І все, і ви далі розійшлися, і він такий, та в мене теж, і все. Ну і кожен пішов далі.

Костя 0:49
Ти знаєш, я абсурдність такої ситуації теж розумію. І через це тепер, коли зустрічаю так людей, я часто кажу, коли вони запитуються, як справи, я кажу, слухай, хочеш, я реально розповім. Ну, тобто, ноль питань. Давай тільки визнаво чогось, чи це було питання з ввічливості, чи це питання було справжнього інтересу.

Коля 1:08
Скільки реально історій з мого життя ти готовий зараз вислухати? У мене воно якось ближче скоріше до цього.

Костя 1:19
Якщо це реальне питання до мене, то я готовий точно на епізод подкасту. А там подивимось.

Коля 1:25
Ого, нічого собі. Оце я розумію. Я не пам'ятаю, скільки ми не спілкувалися. І в мене точно щось змінилось. Я думаю, що в тебе теж.

Костя 1:39
Точно, да.

Коля 1:40
Тому, я думаю, треба буде потрошки розмотувати цей клубок історій.

Костя 1:47
Добре. Тут, знаєш, записую я подкаст чи не записую. Дітям їм все одно треба ставити запити на те, щоб можна було пограти в роблокс. І вони такі, типу, «Тато!» – пишуть мені. Якщо я за 10 секунд не відповів, вони такі, «Тато!». От я зараз паралельно цим займаюся. Це моя історія. Це не змінилося. Мені здається, у нас наприкінці минулого року був передостанній епізод. Тепер виходить. Тому є. Щось 100% повинно змінитись було.

Коля 2:42
Тобто всі машини навколо якісь чорні, білі, сіри.

Костя 2:46
Дякую за перегляд!

Коля 2:49
Люди вдягаються в чорний одяг чи монотонне, чи щось таке похмуре. Реально не бачу навколо ніяких кольорів. Тобто де і вся яскравість, куди вона ділася. По вулиці йдеш, все навколо однотонне. Будинки однакові, якісь монотонно-убогі, все похмуре, нудне, нецікаве. Мені дуже подобається дивитися, здається, це пош-арт, якось так воно називається. Які там ці 60-ти, 70-ті, здається, Америка, коли ось ці от...

Костя 3:25
Супер кольорове все таке.

Коля 3:26
Вони такі, так, так. Знаєш, там воно було таким, це так відображають ті роки, що воно таке супер кольорове, але от десь, тобто там були занадто кольорове життя, а зараз я бачу, що навіть якась архітектура вона стає, якщо там раніше в Амстердамі класні кольорові будинки, вони там різні, ну супер. А так ідеш, просто вулицею всі, ну все якось однаково, Пофарбована в якісь нецікаві кольори, знаєш, і все. І ти такий, ну, добре, ладно. А де, я не знаю, де там парки якісь? Ну, типу, дітям кажеш таки, іди погуляй з друзями на вулиці, знаєш. А вулиця, це, ну, в моєму дитинстві там були якісь там, не знаю, парки між будинками, якісь дерева росли. А зараз, ну, якісь зелені зони були. А зараз просто діти такі йдуть гуляти. Вони живуть ось в цих от великих будинках. Якась там ЖК «Світле майбутнє» і на мільйон тисяч цих будинків там може бути якийсь один маленький клаптик, де всі мають і бабки сидіти, і алкаші бухати, і два-три якісь гойдалки поставити, де б діти гуляли, бо навколо всього цього багато рядів з машинами.

Костя 4:37
Хм.

Коля 4:48
Де вони паркуються і там ані в футболу не пограти, коротше. І я якось так дивлюсь на все це, думаю, бляха, чому все ось таким стало? Чи може то реально всередині у мене щось міняється? Я таким вже бачу цей світ. Це теж може бути. Але для мене реально кудись зникли кольори.

Костя 5:09
Чувак, я спочатку думав навіть просто віджартуватись і запитати, чи давно ти у відпустці був. Але потім подумав, що, ну, по-перше, у тебе, як ти кажеш сам, мільйон дітей. Тому навіть, якщо ти підеш у відпустку, скоріш за все, ти будеш вирішувати питання, що пов'язане з дітьми.

Коля 5:21
Так.

Костя 5:26
Типу, не 60% часу, а 85%. Наприклад, щось таке.

Коля 5:30
Ну, ты, типа, да.

Костя 5:32
А по-друге, я не знав цього терміну. «Пош-арт», він називається, щось таке.

Коля 5:37
Ну, здається, да, да, да, якось так.

Костя 5:39
Я, мені здається, знав якийсь поп-арт. Є таке поп-арт?

Коля 5:42
Нет, тут он.

Костя 5:43
Це інше, так?

Коля 5:43
Поп-арт це, да, це, да, це Інди Уорхол, це Лихтенштейн.

Костя 5:45
Я подумав, що якщо це американські шестидесяті, Ну то в принципі, дивись, це Друга світова вже закінчилась, це напевно В'єтнамська війна ще йде, ну якби з одного боку В'єтнамська війна в Америці це типу так, ну вона не в Америці, вона в Вітнамі, але для американців це неприємна звісно подія, там багато людей гинуть, хтось навоює, хтось примусово мобілізують, ухилянти і все таке. Проблеми дуже знайомі нам з тобою, які ми можемо почути. З іншого боку, світової війни немає. Економічно, я так розумію, все у них, в принципі, нормально. І загального відчуття, що весь світ котиться в пизду, вибачте, я не жив ще в той театрі, але фантазую, що його не було. А зараз ми з тобою, ну, де б ми з тобою не були, ми записували епізоди, знаєш, де ти там в Ризі, я десь на лужайці біля Ейфелової вежі, але ми все одно живемо в інфопросторі, що зав'язане навколо України, так чи інакше. Ну, якби з цієї позиції абсолютно відчуття, що світ котиться в якусь просто неймовірну діру. І більш того,

Коля 6:57
В трамтори. Та-та-та.

Костя 6:59
Трам-тарарина, тому що, мені здається, українська ця кут, точка зору, перспектива. Пам'ятаєш ці школьні часи, коли казали, бля, в українській літературі є щось, що взагалі не про страждання, і не про біль, і не про катування, і не про рабство, і не про смерть в одинадцять, бо що майже нічого немає. А як би тепер зрозуміло, чому воно так? У нас тепер те покоління, на яке випало Ми народилися приблизно під час Чорнобилю, потім розвал Союзу, революції, другу революцію, Крим, аннексія Криму, цивільна війна. Аудіоподкаст ми не видно, що я показував «air quotes», напад Росії на Донбасі. Зараз повномасштабна війна, і на цьому фоні Америка, яка відвертається жопою, якісь криза в Ірані, в Ізраїлі нападають, там, типу, когось ріжуть, при цьому вся Європа протестує в фірі Палестані. Взагалі нихуя не зрозуміло, що відбувається. І таке загальне відчуття, тим, що, блядь, їбанулися чи що? Можна щось нормальне, щоб було? Ну, якби тому, коли ти кажеш, що зникли кольори, я такий, ну, якби ти просто, мені здається, що... Як я це сприймаю? Ти людина, що відчуваєш, що відбувається в світі. А в світі нічого. Типу, зараз буде в вересні новий айфон, і ми з тобою, може, поговоримо про новий айфон потім. І ми такі, ну от навіть айфон сірий, жовто-сірий, зелено-сірий, синьо-сірий. А якби на фоні айфона паралельно, війна велика. І ти такий, блядь, як взагалі на якийсь айфон дивитись?

Коля 8:38
А якщо, до речі, ти показував «air quotes», а у мене є «AirPods».

Костя 8:48
Добре, що за ці вісім місяців нічого не зникло. Твоє почуття гумору на місці. Що можу сказати.

Коля 8:53
Дякую. Добре, а якщо реально взяти якусь фарбу, і чому не роблять кольорові будинки? Чому люди вдягаються в щось сіре?

Костя 9:04
Є кольоровий будинок.

Коля 9:06
Вони якісь такі. Це, знаєш, скоріше як виключення.

Костя 9:09
Ну...

Коля 9:12
Тобто ти, коротше, не бачиш, що все навколо якесь таке монохромне.

Костя 9:19
Ну, і так, і ні. Наприклад, я точно знаю, що, я зараз намагаюся згадати, де я бачив будинки, які прям спеціально пофарбовані в різні кольори. Ти йдеш, вони там якийсь рожевий, зелений, жовтий. Мені здається, таке я бачив в Норвегії, але там це дуже доречно, тому що там, якщо вони всі завжди були сірі, що, до речі, зараз вони коли будують, вони, мені здається, так роблять, що воно Зливалося з природою і тому воно не буде червоним, жовтим і рожевим. Воно таке все під якесь стелеве або дерев'яне. Але у них є дерев'яні старі будинки, що прямо в такий маленький історичний мікрорайон, там де дуже яскраве все.

Коля 9:57
Мхм.

Костя 9:59
І саме тому, що я був там в вересні, але мені здається, що за відчуттям там завжди не надто спекотно і не надто сонячно. Якщо там все буде ще й сіре, то там просто рівень суїциду буде максимально високий.

Коля 10:12
Мені здається, що загальний якийсь тренд і архітектурний, в тому числі, якісь сучасні будинки, які будують їх, ну вони зазвичай якісь однокольорові, при чому це не якісь там яскраві кольори.

Костя 10:26
У мене буквально в шафі 10 чорних футболок, одна біла.

Коля 10:29
Ну добре, люди теж вдягаються. В щось дуже таке простое. В будь-який магазин зайти, якісь там футболки, вони або білі, або чорні. Є там різновид, але це якісь такі, внаш, вони не іскраві. Ну, типу, щоб, я не знаю... Я про що і кажу.

Костя 10:52
І все.

Коля 10:53
У мене є чорні, білі, але я намагаюся якісь цікаві кольори підібрати. Зараз сиджу в зеленій футболці.

Костя 11:04
Ага.

Коля 11:04
Щось таке, щоб хоч якось щось змінити. Тому що все навколо таке... Якось просто, як я це помітив, я замислився, йшов, здається, в якомусь там торгівельному центрі, і просто бачу люди навколо, і якось щось в мене там, здається, чи музику слухав, чи ще щось, і в мене якось так перемкнуло, і я дивлюся, знаєш, як так кажуть, такі сіра маса, а я просто дивлюся, просто все однакове, однотонне. Люди всі навколо, просто вони такі однотонні, такі бляха, а що сталося? Реально.

Костя 11:39
Ця частина планети дещо, я маю на увазі ця європейська, мені здається, дійсно відчувається трошки. Але, знову ж таки, не те, щоб я дуже сильний в цьому. В Азії, наприклад, Навпаки, вони настільки там різноманітні і дивні часто. Ну що, напевно, теж якесь своєрідне відображення того, що у них відбувається в культурно-соціальному житті. Знову, не сильно я можу провести такі паралелі, але мені здається так, що ці настрії теж якось вони є. От якщо ми до архітектури повертаємось. Дійсно, ти все правильно кажеш. Щоб подивитися, як у всій Європі зараз будують. Вони, до речі, в принципі, подобаються. Це якась невисока така забудівля. Вона все буде така, не надто накидається в очі. Вона така вся спокійна, охайна. Ну є таке, так. А при цьому, якщо хтось може запропонувати щось унікальне, що кричить, типу, як в Відні, блядь, це довго якийсь там «Hundertwasser», блядь, Я не пам'ятаю, як цього чого казав. Вибачайте.

Коля 12:46
Хундарт Вассер.

Костя 12:47
Слухай, так я доволі близький.

Коля 12:48
Хундарт Вассер. Да, так.

Костя 12:50
От той будинок у Відні.

Коля 12:51
Він класный, да.

Костя 12:52
Він якийсь унікальний, і всі на нього ходять дивитися, тому що, блін, можна на щось подивитись таке, щоб воно не як все було. Тому попит на це ніби є з одного боку, але будувати таке, щось робити масово яскраве, дійсно, здається, що зараз не ці часи. Не знаю, чому так. У мене, якщо про Європу, у мене є нотатка до цього епізоду, що вичекала свій час, написано було приблизно 8 місяців тому, про те, що ти... Я хотів запитати, як ти в Рим з'їздив? Ти ще пам'ятаєш, як ти з'їздив в Рим?

Коля 13:28
Та в мене теж якісь були нотатки щодо цього.

Костя 13:32
Я теж кудись їздив, але не в Рим.

Коля 13:33
До речі, якщо я не помиляюсь, десь через кілька місяців знову маю до Риму полетіти.

Костя 13:41
Ми ще з тобою, здається, говорили, що ти, може, потрапиш на аудієнцію до папи.

Коля 13:45
Так, так, я був.

Костя 13:46
Я не знаю, якого саме, що брав не. Що за папа? Папік. Папа. Що в тебе там? Що в тебе там?

Коля 13:52
Так, чекай, намагаюсь знайти щось. У мене тут якісь дивні штуки. А, то інше. Пляха. Знайшов свої нотатки, але то якась інша подорож у мене.

Костя 14:02
Ну, татки, ну, мамки.

Коля 14:08
У мене записано, типу, «Ватикан, організація, гімно». А, все, згадав, все, зараз буду розкручувати цю всю історію.

Костя 14:16
Норм.

Коля 14:21
Все, згадав.

Костя 14:21
Давай.

Коля 14:22
Там же ж та фішка була в тому, що я спеціально записувався... На аудієнцію реєструвався через сайт для того, щоб потрапити. Тому що там просто так не можна туди зайти, як я думав. І мені треба було взяти ці квитки. Для того, щоб взяти квитки, тобі треба зайти в Ватикан. Прямо там всередині тобі видають ось ці квиточки, щоб потім потрапити. Я спеціально туди прийшов на один день раніше. Зайшов, все класно, мене пустили, супер місце, якраз це супер чудово виглядає. Взяв квитки на наступний день, коли оця має бути аудієнція. Я приїхав теж за якийсь недовгий час до початку. І хіре туди потрапив. Точніше, я потрапив, але там такі черги. Люди рандомно заходять, хто попало, що попало. Я з тими квитками, дивіться, у мене офіційний ось цей квиточок, щоб сісти.

Костя 15:22
На якийсь там час, так?

Коля 15:23
Вони такі, ідеш нахер. Просто там рандомні люди зайшли, зайняли все місце. Все, що було.

Костя 15:30
Находять. А це що, чувак, для тих, хто не шарить?

Коля 15:31
І я...

Костя 15:33
Це музей в Ватикану, чи що це за... Що за місце? Куди ти потрапляв?

Коля 15:37
Площа, ну, ось вся площа, яка перед Ватикой Петра, так.

Костя 15:39
А, площа Петра у цього, так? Ага, окей.

Коля 15:42
Там, значить, стоять такі, поставили стільці. Я такий думаю, о, моя жопка тут буде сидіти, а от ніхера. Тому що всі все зайняли. Я такий, в мене ці квиточки, вони такі, о, квиточок, можеш з ним йти нахер.

Костя 15:52
Ага.

Коля 15:56
І тому що, і якраз, от ми заходили, я реєстрував себе, і ще мого колегу, з яким ми прилетіли, а інший колега, ну, Його не зареєстрував. Але він теж просто прийшов. Тобто пускали взагалі. Хто хоче, той заходить.

Костя 16:14
Ага.

Коля 16:14
І все. І мені це дуже не сподобалось. Тому що якщо є правила, ви їх або дотримуєтесь. Або нахера взагалі ось то все.

Костя 16:24
Бо то... Ну, бо єдине правило, що там є, що то дім Божий.

Коля 16:25
Тобто на що мені треба було ще до цього приходити, брати ось ці квитки, робити якийсь вигляд. Ніби це дуже важливо для всіх. А насправді...

Костя 16:36
І якщо ти йдеш до Бога, то тебе пустять. Це головне правило. А всі ці реєстрації то для німців, щоб вони могли свою бюрократію мати.

Коля 16:46
Я йшов до папи римського, а не до Бога, вибачайте.

Костя 16:48
А, точно. Ага, так.

Коля 16:50
Коротше, що далі? Далі, ну ладно, оця погана організація, це насправді не гірше, що робив Ватикан за свою історію, але... Що стосується самого папи? Скоріше, це виглядало як такий перформанс, як якийсь рок-концерт. Він їздить на такому автомобілі, і це настільки пафосно і настільки якось марнославно. Що, ну, це якби здається, що він має бути навпаки. Таким спокійним, знаєш. Ну, коротше, він поводить себе тупо як рок-зірка.

Костя 17:35
Рок-зірка, да?

Коля 17:35
Такий, всі мене люблять, знаєш, йому там дітей кидають. Ну, реально, тобто там кожен приносив дитину і обов'язково піхали цю дитину, щоб він її потримав.

Костя 17:47
Слухай, а він на машині такий, у нього там, де він стоїть позаду, і там скляний такий, типу купол, що захищає, так?

Коля 17:51
Так, так, так. Він стоїть, ні, там якось він був відкритий, тому що йому ж постійно кидали дітей. Він цих дітей брав, там щось хрестив, я не знаю, що він з ними робив. І я не знаю насправді на що це, щоб потім, а у мене дитина, яку там папа тримав, ну і що?

Костя 18:10
А він їздить по площі Святого Петра катається на тачці?

Коля 18:14
Багато їздив, так, так, так.

Костя 18:16
Прикольно. Ніколи не бачив такого.

Коля 18:18
Коротше, і я такий прийшов, просто хотів на це подивитись. Я розумів, що це шоу, це реально шоу. Люди туди не йдуть, щоб бути ближче до господа нашого, а просто тому, що це такий перформанс, на який йдуть багато людей. Причому таких, як я, які просто подивитись, можуть мати якусь іншу релігію і взагалі своє відношення до цього всього. Але прийшов, подивився.

Костя 18:50
Переміг.

Коля 18:51
Один разочок подивився і досить. Вдруге я точно туди б не пішов. Тому що там не настільки цікаво.

Костя 18:59
Прикольно, що в якомусь сенсі весь цей інститут папства, він нагадує американську мрію, таке втілення, тому що фактично папа римський, він же не є якимось божим обранцем. Я надто знаю, але так виходить, що він найнаближніший до Бога, тому що він головний в католицькому світі. Але водночас це людина, що просто пройшла цей, ну не просто, складно звісно, пройшла цей шлях від якогось простого релігійного службовця, чиновника, я не знаю. До того, щоб інші люди її обирали, щоб просуватися по кожній наступній сходинці. І тепер це найголовніша католицька людина в світі. Тобто це, знаєш, вони всі буквально колись починали в якійсь церкві десь там, ну, хто де. І це таке, знаєш, підтвердження, що можна навіть з простого хлопчика Тут ватиканні хлопчики, звісно, багато жартів напрошуються, що можна стати потім цим чуваком.

Коля 19:51
Угу.

Костя 19:54
Так, я думаю, що насправді, може, ми з тобою ще застанемо якогось наступного тата, а він чомусь не тату, чомусь сьогодні папа. Папу, який буде там на моноколосі кататись по площі, там, не знаю, з селфі-палки.

Коля 20:06
Я не знаю. Як на мене, то це все політика, причому більш жорстокіша, ніж бути президентом навіть в якоїсь країні, я думаю. Це в них скільки там вже років вся ця історія. Я не думаю, що ти простим хлопчиком можеш дослужитись до того, щоб стати папою.

Костя 20:28
Вони, звісно, в процесі того служіння, вони якось здобувають політичні коаліції, щоб просуватися далі. Якусь владу, вплив, це 100%.

Коля 20:41
Це як у нас. Як на мене можна зробити паралель з нашою політикою, як у нас теж типу демократії. Кожен громадянин може стати президентом. Та хір там, ну серйозно. Не кожен, в тебе мають бути дуже багато грошей, щоб потім здобути якусь підтримку серед...

Костя 21:00
М-м-м-м.

Коля 21:01
Типа монархії ти маєш налазиш. Типа монархії.

Костя 21:12
Нє, ну там багато повинно бути обставин, які співпасти повинні. Тут нуль питань. Але немає того, знаєш, що ти потрібно народитись, наприклад, сином папи Римського, щоб претендувати на те, щоб бути. Такого немає. І, наприклад, ну да-да-да, і ти не повинен належати до якоїсь касти. В більшості випадків. Наприклад, у нас в президентах українських я всіх не назву, ну, наприклад, там, не знаю, якийсь Порошенка, у нього, здається, тато його теж був якимось доволі крупним бізнесменом, якщо я не помиляюсь. Тому гроші там було і. А от, наприклад, наш Володимир Олександрович, сонцеликий, Ну, я не знаю навіть, хто його батьки, я навіть не чув нічого про це, ну то, що він там збудував якусь бізнес-кар'єру собі доволі непогану, ну це він якось у нього вийшло зі своїм талантами і працею чимось ще. Але він, здається, не належить до якихось касти наближених до неба. Тому він якось став. Ну і в тому сенсі, мені здається, що той... Я навіть не знаю, хто зараз Папа Римський. Там був тільки час аргентинський такий чувак, що там якийсь мив ноги бомжам і все таке. Зараз він не знаєш.

Коля 22:23
Я просто замислився, якщо я теж мив ноги бомжам. Я теж можу стати папою.

Костя 22:28
Можна мені такий «Мерседес»?

Коля 22:28
Чи воно не так працює?

Костя 22:30
Ні, так це ж те, що... Ну, я собі завжди уявляю, що, звісно, я розумію про мене більше говорить, ніж про папу Римського, що він миє безхатькам ці ноги, потім приїжджає в цей величезний якийсь палац, просто роздягається, і його молоді гарні жінки його миють. Він такий, господи, фу, блядь, як мені було там неприємно. І вони його миють, потім відсідає в якомусь халаті на... Класний диван і дивіться якісь теліка, вони йому там опахалам так.

Коля 23:00
Не думаю, що на диван. Просто людина стоїть така, знаєш. І він просто на нього сідає і все.

Костя 23:09
До речі, я думаю, що у нас не другий, може навіть не третій раз, коли ми розмовляємо про Ватикан і про Папу Римського. Це цікаво, це що, заздрість? Чи це... Ну, крім того, що це класне джерело якихось жартів, і що це просто цікава система, де, знаєш, вся Європа така демократія, демократія, типу, ми за демократією. І тут буквально є отака дивна територія, що визнана країною, де чувак стає, типу, головним, і до смерті він там править.

Коля 23:34
Та.

Костя 23:37
І вони такі, ну, бляд, нормально, все. Нічого страшного. А в чому питання? Його обирають не люди всі, а якісь кардинали на якомусь закритому засіданні. Нормально нічого, жодних питань. Вона визнана ООН, до речі. Мені здається, Ватикан є... От, до речі, не знаю. Я знаю, що визнані вони ООН, а чи є їх представник в ООН, чи засідають вони на якихось радах хизи. Тут не в курсі.

Коля 24:05
У мене це не заздрість. Я просто не розумію відношення до таких людей, коли люди до них ставляться, ніби вони супер якісь особливі. Знаєш, це як багато хто відноситься до якихось там президентів, до чиновників. Ну коротше, до всіх тих людей. Не знаю, може бути мер міста. О, я сьогодні бачив нашого мера, він... Як звичайна людина, він ходив.

Костя 24:31
Шо, я рога спрятав?

Коля 24:32
Бляха, ну це... Коротше, просто у мене немає, знаєш, такого відношення до цих людей, що вони якраз якісь інші. З таким тримтінням до них відноситись. Бляха, ну це просто такі самі люди.

Костя 24:48
Да більш того я…

Коля 24:49
Тому їх вважати, просто через те, що інші їх якось підносять, роблять з них якийсь культ, вони потім самі себе такими почувають, потім починають якусь херню творити, тому що вони вважають, що їм це можна. Президент вийшов до людей ніхера собі, то він теж людина. Одна людина вийшла до інших, знаєш. І це не так, як там на Росії, коли там просто заганяють своїх людей, він реально боїться реальних людей. І там всі ці ФСБшники стоять такі, типу, перевдягнені.

Костя 25:26
Ага.

Коля 25:26
Типу, ми звичайні люди, ми взагалі не палимось.

Костя 25:29
Дивіться, є морозово, да, і там каська генка ФСБ, що на кожній фотографії, там, що там.

Коля 25:32
Так, так. І так наш теж. Ой, там він, там щось. Ну, бляха. Це ж просто люди. Я не знаю. Це просто люди. Причому цей культ, його створюючи, наскільки я по собі розумію, його ще починають створювати зі школи. О, це директриса. І що? Ну, типу, блядь, ну директриса. І що? Ну, чому ти маєш її якось автоматично боятись, що вона директриса?

Костя 26:00
Тут взагалі така ось ця історія, знаєш, що в дитинстві навіть поза школою казали, якщо там сусідка якась стара, або просто в родині бабка якась, або дід, то казали «поважайте, бо він дорослий».

Коля 26:01
Ну, типу, є і є.

Костя 26:17
І я вже зі своїми дітьми бачив, що коли я їм автоматично інколи транслюю щось таке, То я потім сам себе питаю, а чого вони повинні когось поважати просто за вік? Ну, інколи людина просто гімно, блядь, і жоден вік її не робить нормальним. Напевно, автоматично поважати будь-яку людину, навіть, типу, дитину маленьку, це нормальний підхід, це нормальне ставлення.

Коля 26:40
Так.

Костя 26:42
А просто поважати, типу, дорослу або людину в статусі, типу, директорку. Блядь, ну і що, ну директор, типу.

Коля 26:48
По-перше, так, дорослий не значить розумніший. Є багато людей, які просто дурні все життя.

Костя 26:52
Ммм.

Коля 26:55
І вони таки залишаються дурними навіть дорослим. А є навпаки. Ті, що вони дорослі, оці всякі бабки, їм просто зриває дах через те, що... Я, до речі, зараз за віком ближче до них, я більше їх розумію. Тому що за все життя в тебе постійні якісь емоційні гойдалки, то ти там за совок і мрієш за партію і робити щось таке, потім влада змінюється, потім якась там перестройка, ще якась херня, потім в тебе якась своя демократична країна, інший президентів. І все заперечується, все, що було до цього. Я розумію, що в них в якийсь момент просто реально зривають дах, і вони самі вже не знають, що вірити, і чомусь вважають, що всі їм повинні. Може так, але реально, скоріше, про цей культ, який створюється, оце директриса, і про неї тільки... Не знаю, не можна воле щось казати. Типу, це ж ціла директориса, вона аж така. Потім у нас там є там мер, це мер міста, ого-го, клас. Ну бляха, ну мер і мер, президент, добре. Так і цей Папа Римський. Ну, просто людина. Самі створили з нього культ. Він все це підтримує. Якби оця рок-зірка подорожує. Як реально там дає концерти, він виступає.

Костя 28:18
У нього є свій літак, ти не знаєш?

Коля 28:18
Йому там аплодують

Костя 28:20
Ну, у Ватикана, типу, є свій літак.

Коля 28:21
Ми не настільки з ним близько знайомі.

Костя 28:22
Цікаво. Угу.

Коля 28:26
Поки що.

Костя 28:27
Поки що.

Коля 28:27
От я ж кажу вже, в друге поїду, може там трохи ближче познайомимось. Тобто ти маєш на увазі якісь персональні особисті, чи ти думаєш, що їх рогаткою запускають якось досі?

Костя 28:41
Я був в Римі, був в Ватикані, але коли літав в Рим, з Риму, останній раз це точно лоокостерами було. І я на борту Wizz Air не бачив папу римського. І мені цікаво, він літає якось Люфтганзою просто бізнес-класом, чи в нього прям великий літак, як у лідерів країн, де написано «Ватикан», і він там своїм літаком. Коли літає кудись, у нього там ціла свита. Напевно, воно так, тому що якщо це визнана країна, напевно, у них є якийсь там літачок свій. Ну тоді дійсно звучить це так, абсолютно як і рок-концерт. І в цьому сенсі... Ну не рок-концерт, а рок-зірка, яка гастролів влаштовує. В цьому сенсі цікаво, що в Біблії ж є ця історія про не створити собі якого ідола, куміра, куміра.

Коля 29:25
Так, так, так, так, да.

Костя 29:27
І це ж в католиків треба питати, як вони це в голові свої об'єднують в одночас, що треба не створювати кумира. Він, напевно, тоді вважається не кумиром, але просто, знаєш, окей, ви його, блядь, не називаєте куміром, але якщо ви приходите і стоїте в черзі, щоб потім послухати, що він там каже 20 хвилин, і ви там зі всього світу... Хочете приїхати кудись, подивитись, де він щось розмовляє? Добре, ви можете це не називати кумиром, але по своїй суті це воно є. Тому, як вони це об'єднують, мені цікаво.

Коля 29:59
Всі католики як толики.

Костя 30:04
Це вірно. Це правда. Ти коли сказав про те, що тупі люди нікуди не зникають, я прям пам'ятаю у своєму житті. У мене є трошки відчуття, що я міг про це розповідати тут і точно комусь, друзів, може, і тобі розповідав. Я прям пам'ятаю, коли у мене вперше з'явилось відчуття, що люди дорослішують, але тупими не перестають бути. Тобто я пам'ятаю школу, і в школі... Я не можу сказати, що вони тупі, ці однокласники, але, знаєш, ті, що не встигають зрозуміти якісь очевидні речі. Контрольна робота, і вчителька тричі каже, типу, «Достали там аркуші в клітинку», подвійні листочки, типу, в клітинку, чи навпаки, там, лінієчку, і вона каже, в клітинку не можна.

Коля 30:42
Подвійні листочки.

Костя 30:48
Вона це чотири рази повторює, через 20 секунд хтось питає, а в клітинку можна? Я пам'ятаю, як я збагнув, що ці люди після школи, вони якби не розтворюються, що вони теж живуть далі, вони народжують дітей, вони десь працюють. Я пішов на батьківські збори перед першим класом старшої доньки. І вчителька каже про перше вересня, що у нас така школа, що немає форми, тому вимог про одяг на перше вересня на ту лінійку святкову немає. Але якщо можна, спробуйте вдягти щось світлий верх, якийсь темний низ. Навіть якщо це буде просто шорти темні.

Коля 31:31
Мхм.

Костя 31:34
А і біла футболка, окей, підходить. Просто щоб це було бажано і не іскраве. І якась мама пытає, типа, Светлана Віталєвна, каже, а можна питання? Так каже, можна. І вона каже, а червоний цей, той іскравий? І я такий, блядь, ну, типу, чувіха, тобто ти змогла вирости, ти виглядаєш так, ну, ніби нормальна на вид людина. У тебе, очевидь, є дитина, яку ти виростила до віку школи, яку ти якось записала в цю школу, і ти реально зараз питаєш, чи червоний, то яскравий. А питання було в тому, що вона хотіла вдіти якусь там, типу, сорочку червону. І я такий, типу, блядь, ну, реально, ви, якби, ну, от так воно. І я в той момент збагнув, що оці люди, що не могли збагнути, чи можна інші аркуши взяти, коли 4 рази казали, що не можна. Ось вони. Вони нікуди дійсно не діваються. Вони не розтворюються в повітрі. Вони є. Вони залишаться на...

Коля 32:32
Ну, і вони залишаться, і вони будуть дорослішати, і все одно…

Костя 32:37
А потім вони підуть на вибори і скажуть «Залужний, класний чувак, треба голосувати». Ну, там умовно, під залужного поставте будь-кого. Так воно і працює. Папа Римський, кльовий тіп. Треба подивитися.

Коля 32:49
За нього голосувати.

Костя 32:51
З нього голосувати, да. Ну, таке, нам ще не голосувати. У нас-то виборів навіть немає, тому голосувати нам не доведеться. За Папу Римського точно не можна, а в нас тут просто не можна. Тому питання не те, щоб дуже актуально. Можна тільки на якихось виборах на засіданні ОСББ голосувати чи щось таке.

Коля 33:16
Якщо продовжувати тему виборів і політики, то я не пам'ятаю, чи казав я це тут, але все одно мене якось не відпускає думка, що всі ці вибори, все це перекликається з тим, що... Депутати, які приймають якісь закони, вони мають якось відтворювати життя людей. Тобто вони приймають закони, які реально впливають на наше життя. Але що то за депутати? Як вони ці закони приймають? Нібито ми там ідемо, якось голосуємо за якісь партії. Партії потім продвигають, виставляють своїх людей. Сам механізм, сам цей процес я розумію. Але в мене не відпускає відчуття, що це все якесь велике, не може підібрати іншого слова, якесь найобка.

Костя 34:09
Шоу? Ну, в принципі, да, шоу, Сема, шоу.

Коля 34:16
Тобто ці люди, які за нас вирішують, як ми будемо далі жити, за якими правилами, вони завжди вважаються, не офіційно, але знову-таки, вони вважаються поза межами всіх законів, вони кращі, ніж ми, ніж звичайні люди, тому що це політики, це депутати, їх не можна чіпати, вони завжди поза системою.

Костя 34:41
Ага.

Коля 34:41
Але ж вони якось виходять з цього народу. В мене, я не можу якось цим, напевно, гарними словами пояснити, але внутрішні відчуття того, що ці люди, які мають якось відзеркалювати народ, вони от тільки там стають з цими депутатами, вони завжди стають над цим народом. На будь-якому рівні. Тобто це може бути на рівні міста, на рівні якогось села. Голова села, він вже такий, що до нього приходять, приносять йому, щоб щось своє просувати і так далі.

Костя 35:19
Щось там кажуть, що на якійсь кобылі не під'їдеш до нього, да? Я не пам'ятаю, як воно там звучить.

Коля 35:22
Так, так. І так от воно і виходить, що ці люди, які насправді нібито обираються народом, але їх тільки обирають, вони відразу стають якимось іншими, вони переслідують якісь свої правила, свої закони, свою якусь політику партії. І не завжди ось ця політика партії, вона реально відображає життя людей. Знаєш, це як... От всі знають, що... Як у нас там, наприклад, в Одесі зазвичай виникають на цій трасі здоров'я, виникають супербагатоповерхові будинки. Там ще за часів Радянського Союзу є різні там туалети протягом всієї траси здоров'я.

Костя 36:04
Угу. Ча.

Коля 36:07
Спочатку якось... Через якихось знайомих приватизують ось ці туалети, а відразу з ними велику площу. Потім перебудовують ось цю площу, і там виникає якась багатоповерхівка. Всі знають цю схему, це завжди, о, там ще хтось там придбав, якась фірма придбала ось цю площу в такому конкретному місці. Всі знають, що далі буде, там виникне якась... Якась нова будівля. І ніхто з цим не може нічого зробити. Реально. І влада така, а що ми зробимо? Тут все офіційно по документах. Тобто влада у нас це така інституція, яка може закрити будь-яку фірму, закрити будь-що, якщо є реальне бажання. Тобто вони там якийсь СБУ натравлять, знайдуть спосіб.

Костя 37:01
Важелі, да?

Коля 37:01
Якщо їм щось не подобається, вони зможуть це закрити. І в той самий час вони не можуть нічого зробити з тим, що у нас там постійна йде забудовля якихось парків і того всього. Тому що там по документах все гаразд. Одних типу правил, вони постійно якось, ось ці подвійні стандарти, ось це те, що найбільше мене тригерить. Вони можуть і так, і так, і роблять те, що їм подобається в якийсь там з моментів.

Костя 37:38
М-м.

Коля 37:38
І тому, що таке влада, що це за люди? Це такі самі люди, які вийшли так само з народу, через те, що всі інші їх підтримують, що вони якісь супер надзвичайні, не такі, як і інші, бо це ж політик, це ж не просто там хтось. Якби вони створюють для них якраз такий якийсь... Такого суперлюдини. І далі, коротше, щось мені здається, внутрішньо я відчуваю якусь несправедливість. Реально.

Костя 38:10
На 100% є несправедливість.

Коля 38:11
Але...

Костя 38:14
Про те, що ти кажеш, я це відчуваю як лицемірство. І мені здається, що ми про це говорили. І воно є в кожній країні. Для мене найболючіший приклад такого лицемірства — це зараз, наприклад, ця історія про те, що західна цивілізація, яка десятиріччями казала, що найвища цінність — це життя людини. Але це лицемірство, тому що там насправді, як в рекламах, є така маленька зірочка після цього вислову про цінність життя, і потім маленькими літерами переписка знизу, що це, якщо мова йде про життя білої людини, що живе в цих західних країнах.

Коля 38:47
Мхм.

Костя 38:57
Якщо ж мова про, наприклад, українців, що живуть прямо поруч, буквально прямо поруч, То їхнє життя вже не найвища цінність. То вже, типу, є інші цінності, що очевидь, зараз це можна помітити, що цінності інші перевищують. Які це цінності, то окреме питання, але менше з тим. І так і у нас. У нас є, типу, якісь постулати, що влада декларує у вигляді законів. Наприклад, там у нас є Конституція, головний закон, де ми про якісь безусловні права людей і так далі.

Коля 39:26
Угу.

Костя 39:30
І є там інші закони, що далі якісь штуки декларують. І вони, в принципі, дуже часто класні. Вони написані доволі складно, але по суті свої класні. Але всі ми знаємо, що є прірва величезна між тим, що написано і що відбувається насправді. Оце дратує неймовірної злиті. Тому що всі ми знаємо, на прикладі Одеси написано в законах всюди, що держава захищає пам'ятки архітектури. І фактично ми бачимо, що ніхуя держава не захищає, що є купа пам'яток архітектур, які знищуються, і замість яких потім будують якісь 25-поверхові будинки, що не мають жодної цінності архітектурної, і держава нічого з цим не робить. І будь-які звернення не дають жодних результатів, тому що, як ти сказав, держава каже, Ну, тут все по закону.

Коля 40:19
Так.

Костя 40:20
Попередній власник довів ту пам'ятку до руйнування, і тому тепер вона зруйнувалась, тепер можна побудувати щось інше. А ви, блядь, держава, де були? Чому ви дали попередньому власнику довести його до руйнування? Вони кажуть, що не було важелів, щоб його вилучити з приватної власності.

Коля 40:37
Мхм.

Костя 40:38
Так, блядь, утворіть ті важелі, суки вийобані. Ну, типу, ви ж нащо там, нащо ми вас обираємо там всіх. Що ви, ви ж це, я ж, ну, це десятиріччями відбувається. Вам, блядь, ще не зрозуміло, що якщо є пам'ятка архітектури, то її бажано якось захищати. І це, блядь, за 30 років незалежності, поки не дійшли до цього. І я бачу, насправді, що є рух в тому напрямку, що якісь речі, не всі, безумовно, але багато речей, що взагалі не відбувалося, зараз потрошки-потрошки вони відбуваються. І від тому, що суспільство просто зростає в якомусь сенсі, і якісь речі, що були неактуальними, потрошки стають. Але влада, на жаль, українська, принаймні, вона не зростає швидше, ніж суспільство. У нас навпаки зазвичай зростає суспільство, і потім Або влада зростає за суспільством, або просто суспільство владу, яка не може зростати, виштовхує, обираєте по-нову, в надії, що вона зможе. Тому так і тут. Знаєш, як у мене, наприклад, я інколи спілкуюся з людьми про те, що зробили з Одесою, де у нас багатоповерховки і в центрі, і не в центрі. Аркадію взагалі знищила, на мій погляд, з тим, що зробили з нею. Але коли розмовляєш з одеситами, багато з них, хтось каже, що це взагалі норм, що в Аркадії все класно, а тоді якщо людям класно, то про що питання. А є люди, що кажуть, що так не класно, але це влада, але вони там купують квартири. Неможливо казати, що влада знищила район, якщо ви самі в ньому купуєте житло.

Коля 42:13
Так, так.

Костя 42:13
Типу, вам якщо не подобається, я не кажу, що ви себе повинні приковувати до парканів, щоб не дали знести якусь стару будівлю. Окей, це така, знаєш, це наступний крок відповідальності і готовності діяти. Але, принаймні, блять, не інвестуйте свої кошти туди. Якщо ви це робите, ну тоді ми зараз на цьому, мені здається, На цій сходинці розвитку, де багато якісь процеси, що відбуваються, вони неприємні, але ми як масово не готові з цим щось робити. І так, ці депутати, вони цим користаються, тому що люди йдуть з депутатів, очевидь, в більшості свої, не для того, щоб щось зміняти на краще, а для того, щоб просувати свої інтереси, на жаль. Але поки що це так. І непевно, варто так це сприймати зараз, що депутати – це люди, що йдуть просувати свої інтереси, а нам треба діяти відповідно з іншого боку. Якби мої діти зараз навчались в українській школі, я хотів би, щоб у них були уроки того, як влаштована влада в Україні, наприклад. Що таке районні депутати якісь, що таке міські депутати, обласні, що таке там типу вибори, які є важливі впливи. Якщо, наприклад, от у нас парк Шевченка немає жодного нормального спортивного майданчика за турниками. Жодного. Що це центральний парк.

Коля 43:30
Мммм.

Костя 43:31
Типу, от я позавчора, мені здається, там був і думаю, блядь, треба написати якомусь депутату, Щоб він, ну, який відповідає за цю, типу, ділянку. І, чувак, я, ну, буду відвертим, я не знаю, кому писати. Ну, от це от, я з себе, знаєш, починаю. Я не знаю, на кого я повинен написати і сказати, бля, чуваки, зробіть майданчик.

Коля 43:51
Так, і вони нічого не зроблять, знаєш чому, бо зазвичай вони все роблять перед виборами.

Костя 43:55
Ну, так, зараз виборів немає, да.

Коля 43:56
А через те, що виборів немає, не забувай, вони приходять там обличчям посвятити, вибачаю за слово обличчя, але посвятити просто для того, щоб більше людей далі голосували там якось за нього, за партію і за то все.

Костя 43:57
Ха-ха-ха. Ха-ха-ха.

Коля 44:12
Це мені здається, це реально перекликається з... Для того, щоб стати багатим, не для того, щоб щось змінювати. Знаєш, це як колись у нас йшли в міліцію працювати для того, щоб просто грошей отримати. Ну серйозно, ніхто ж не йшов такий «я хочу захищати людей».

Костя 44:45
Захачать закон людей.

Коля 44:47
Закон, так, іди, я не знаю, в пожарних, наприклад, стань для того, щоб реально теж захищати людей, але там гроші не зможеш, знаєш, не від кого отримати там за які штуки. Ну, можливо, теж можна, але, коротше, не в такому вигляді, як у нас там.

Костя 45:04
Ну, я розумію про що ти, так.

Коля 45:06
Так, так і у нас. Йдуть, знаєш, люди йдуть туди просто, щоб заробити багато грошей і нічого при цьому не робити.

Костя 45:16
Ну, щось робити. Щось, напевно, робити. Просто мені здається, що ніхто не розуміє, що саме. Але то таке. Зміню тему. У мене, от мені крамниця вінила, надіслала повідомлення про українські релізи Сучасні. І в них щось там рекламують. У тебе є щось з української музики, що останнім часом ти чув нове чи не нове, що сподобалось? Щось порадь. Тому що я остаточно змирився з тим, що я та людина, який важко знаходити щось нове. Навіть якщо мова про альбом новий, гурту, що мені потенційно подобається, мені знаєш, я такий, ой, новий альбом. Я там не знаю пісні автограф, тому воно мені не сподобається. Мені дуже важко. Може, щось у тебе є?

Коля 46:04
Слухай, мене насправді з українського, з останнього, напевно, це тільки древо, це такий чувак.

Костя 46:14
О, це той чувак, який про небо якийсь. «Смарагдове небо», це він?

Коля 46:23
Так, так, так.

Костя 46:24
Опа, так, розкажи.

Коля 46:25
Зараз я не слухаю таку музику взагалі. Окремо, потім поговоримо, я більше музику зараз слухаю на вінілі. Тобто, якщо раніше мені якийсь Apple Music міг щось підкинути, то зараз я просто слухаю тільки те, що в мене є. Так, от мені це принесли з родини. У мене дитина почала слухати.

Костя 46:44
Угу.

Коля 46:45
Цього древа йому сподобалось. Дружина знайшла, вони почали слухати. І якось я теж платівку купив. І це, може, рік тому вже було. І він ще був такий ноунейм. Це як з Калушом в мене було.

Костя 46:57
Угу.

Коля 46:58
Колись починав слухати Калуш. Коли його там знало 8 людей. А потім зараз він такий класний. Я йобнувся, я перестав його слухати. З Древом поки що тримається чувак. Слухаю його платівку. Мені дуже подобається. Це більше року, напевно, вже. Це з українського єдине, що нове в моєму житті.

Костя 47:20
Блін, це прикольно. Мені дуже подобається, що ти нормально, знаєш, можеш визнавати... Це ж поп, да? Ну, класичний поп древом, чи ні?

Коля 47:27
Так, так, так, так.

Костя 47:28
Так, що ти чувак з дредами, що слухав... Ти думав, що слухаєш досі інколи якийсь там тол. А як тол?

Коля 47:36
Так, слухаю.

Костя 47:37
Тол це що? Це ж на метал навіть, да? Це Death Metal чи що? New Metal.

Коля 47:41
О, не, ну це скоріше нью метал, да.

Костя 47:41
Як це називається?

Коля 47:43
Тол, Анна, у мене є також, да.

Костя 47:43
Нюметал. Так, і ти мені переважно слухаєш таке.

Коля 47:46
Да, і їх слухаю, да.

Костя 47:47
Я тут такий, ну, древо, класно вже. От слухаю рік платівку, все супер.

Коля 47:50
Ні, він класний. Реально. Він реально класний. В нього класні пісні. Він класно їх виконує. Тобто саме сам формат виконання, його голос реально подобається. Тобто, знаєш, я не такий, що тільки ось цей жанр на інше взагалі дивитись не буду. Ну, всяке може бути. Я навіть... Чекай, чекай, чекай. Навіть я інколи і зараз переслуховую пісню «Держи ті неба взглядом».

Костя 48:18
Бля, нагадай, що це таке, я забув. А, Нікіта! Це Микіта! Треба бути на Микіті.

Коля 48:31
Мені дуже подобається цей трек. Реально, це такий метал в нього.

Костя 48:34
Микіта, господи. Да-да-да, Микіта класна.

Коля 48:36
Класна пісня.

Костя 48:38
Слухай, напишу йому, може.

Коля 48:41
Я ще згадав з останнього, за останній рік, що було, це чувак. Здається, він називається «jockii druce», якось так. І в нього дуже важко описати ось цей, ну, це реп, це точно реп, але він такий дуже особистий, український, офігезний. Але його багато щось я не можу слухати. Я його інколи вмикаю, от слухаю, в нього там щось, здається, альбомів немає, є різні треки. Цих треків сумарно за умовно все життя, не знаю, штук 15. От я можу їх там якийсь період послухати, потім кілька місяців не повертаюся до цього. Але... Одну з пісень точно хочу запропонувати. Називається «Іноді». Я обов'язково додам посилання в шоу-ноти і тобі скину. Це класний трек. Він короткий, багато змісту і він класний. І по виконанню, і по змісту. Так, здебільшого в мене, особливо з української музики, знаю, що там щось Півоваров там начудив, Півоваров на одній сцені виступав з Прозоровим, це якраз вокаліст гурту «Тол». Я зрозумів, що щось, короче, світ, щось сходить потрохи з розуму, так.

Костя 50:08
Щось дивне відбувається, так? Останні часи настали. У мене просто є така історія, я не просто так сказав, що я тобі респектую за те, що ти так спокійно визнаєш передрєво. У мене, наприклад, я не пам'ятаю, здається, YouTube. Щось мені, коротче, пропонує короткі ці відосіки з співачкою KOLA українською. У неї теж очевидно поп, і вона там якісь видосики з кліпів, я так розумію, де вона танцює з балетом. І воно прикольно, досить сучасно виглядає. Але я такий, ну, я ж не буду розповідати, як я дивлюсь якісь видосики співачки KOLA. От я придбав платівку Daft Punk. От я такий витончений, у мене такий смак класний. Даft Punk, і ще й не останній. Знаєш, платівка, яка вже теж 15 років. А ще попередній, я такий, ну, про це можна, я так вуса буду накручувати, що я такий дуже серйозний тип, а то, знаєш, тихарятку колу, колу якось. А насправді, ну, то, блядь, чоб би і ні, да? Ну, якби, в принципі. Кого я дивувати зібрався тут своїм собаком?

Коля 51:15
Буду про що поговорити наступного разу, а поки слухайте Костя і Коля.

Костя 51:22
Годі базікати.