Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:11
Скажи мені, будь ласка, наскільки важливі для тебе матеріальні речі?

Коля 0:15
Так, починається.

Костя 0:19
Я не буду нічого забирати, якщо що. Ти можеш бути спокійним, що це, знаєш, не такі, як родичі тобі кажуть, яких ти не дуже любиш. Ну, не ти особисто, знаєш, коли родичі питають. А тобі дуже подобається цей, не знаю, телевізор? Ти такий, ну, ніби не дуже. А ти не міг би? Ні, тут нічого такого. Простое питання.

Коля 0:41
У мене так діти раніше питали там про щось. Особливо, коли ти там, не знаю, з якогось там конференції, це там приїздиш і в тебе куча різного там мерчу, або там, та навіть може бути проста ручка з якимось логотипом. Типу, а вона тобі дуже потрібна? Ти такий, ну, вже, напевно, ні.

Костя 0:57
В принципі, коли діти питають, це розпочинається, а можна я подивлюсь? А ну в принципі, окей, зрозуміло, я більше це ніколи не побачу.

Коля 1:07
Так, я навіть не очікую, що воно повернеться до мене. Слухай, ну з приводу матеріальних речей, ти будеш здивований, але я взагалі ніяк не прив'язаний до якихось речей. О, типу, взагалі.

Костя 1:22
Це дуже круто. Тобто ти можеш прямо, умовно, знаєш, як про людей кажуть, що ти можеш всі свої речі зібрати умовно там в один рюкзак і переїхати в нове місце. Бляха тут, звісно, дуже схоже на те, що довелось багатьом українцям відчути. І, типу, ти нормально себе будеш почувати, у тебе не буде такого, що ти сумуєш за, там, не знаю, кастрюлю

Коля 1:40
якоюсь чи там

Костя 1:41
за сервізом.

Коля 1:43
Оце точно про мене. Якщо, от, давай так, щоб повністю відповісти на твоє питання, Тут зараз буде багато розмов, напевно, треба згадати про різну техніку, про ноутбук, про телефон. Відразу скажу, що... Без неї

Костя 1:57
подкасти не запишеш.

Коля 1:58
Ну, зараз взагалі, напевно, кожен не уявляє собі життя без цих девайсів. Це не тому, що ми до них прив'язані. Ну, давай, про це буду казати. Не тому, що я до них прив'язаний, а тому, що у нас відбулась діджиталізація і все переїхало в цифру. Зараз, щоб там забронювати готель, або купити квитки на літак, або там викликати собі таксі, то я не буду це робити там, не знаю, по телефону, або там просто їхати кудись і в надії, що там воно десь з'явиться. що там будуть вільні місця в готелі. Зрозуміло, що це зручніше, навіть якісь гроші комусь відправити це робить через смартфон або через ноутбук. Наприклад, я з ноутом проводжу, напевно, 20 годин на добу. 20 годин,

Костя 2:43
ти спишися? А, ти ж монтуєш, ти ж

Коля 2:46
монтуєш

Костя 2:46
нашу хіпту.

Коля 2:48
В мене робота зав'язана на ноут. В мене багато чого відбувається, що я постійно з ноутбуком. З телефоном не так вже багато часу, напевно, через те, що я здебільшого працюю вдома. Але для мене так само. Телефон – це просто як спосіб використовувати месенджер, щоб з кимось переписуватись, навіть з сім'єю дізнаватись новини, справи і так далі. Або там послухати музику. Ну типу, телефон для мене це не якась іграшка, що я постійно думскролю, сиджу там в тіндері, в тіктоці, в інстаграмі або твіттер лістаю. В мене такого немає. Типу, якщо от взяти техніку і от відкинути ось ці важливі речі, які треба робити, взагалі там щось плачувати, ну якісь, не знаю, роботи і то все. Чи можу я взагалі відмовитись від техніки? Так можу. Ну це, це круто. Далі, якщо казати про те, що взяти щось в один рюкзак і переїхати, то, напевно, так, це про мене.

Костя 3:41
Я зрозумію, що немає таких речей, що ти такий, типу, о, без цього, я нещодавно, мені здається, десь фоном було якесь шоу у мене на Ютубі, щось я вдома робив, і там людей питали, що вони взяли з собою на безлюдний острів. І якась чувіха відповіла, що вона взяла б айфон, і ведуча їй каже, о, це дуже розумна відповідь. А я думаю, так, зачекайте, будь ласка, це що такий за безлюдний острів, де є

Коля 4:09
розетки і інтернет.

Костя 4:11
Ну, типу так, якщо це є все, ну, звісно, ти береш айфон, або там, краще дійсно, ноутбук, і ти можеш писати книгу, я не знаю,

Коля 4:18
читати,

Костя 4:19
дивитися фільми, і він вже, в принципі, не такий безлюдний. А якщо це дійсно безлюдний острів, то це просто найгірша річ, що можна було взяти з собою. Типу, я взяв айфон, клас, вітаю.

Коля 4:28
Поки будеш шукати зв'язок, батарея сяде і все. Дякую, що тепер в тебе є молоток.

Костя 4:36
Блін, до речі, ти знаєш, що там тепер, принаймні в айфонах, але я впевнений, що і в якихось андроїд телефонах, там тепер є цей супутниковий зв'язок. Так,

Коля 4:44
так, так.

Костя 4:46
І можна щось там навіть рік чи два, там було безкоштовного сервісу, що можна відправити SOS.

Коля 4:52
Хоча

Костя 4:52
мені здається, що може це не на всіх територіях працює, я не знаю як. Ну, принаймні, я зараз подумав, що може iPhone, це не найтупіша штука, якщо ти можеш відправити сигнал SOS, врятуйте мене, я з вами просто приїдуть годин за 20. то, в принципі, може це і непогано. Слухай, я нещодавно... Давай так, не нещодавно. Я багато разів чув про книгу японської письменниці, здається, Марі Кондо. Хоча вона, мені здається, не письменниця, вона філософиня, чи, якщо я не помиляюся, є таке слово. В неї якась була просто книга, дуже популярна, де про концепцію того, вона наче не про мінімалізм саме, не про те, що тобі треба відмовлятися від речей, а вона про те, що треба оточувати себе... необхідними тільки тими речами, які приносять тобі задоволення, або, знаєш, у тебе якийсь емоціональний відгук є з

Коля 5:42
ними, зв'язок.

Костя 5:42
Тобто ти коли цю річ нею користуєшся, або просто дивишся на нею, у тебе щось душі йоке. І я думаю, ну, в принципі, це прикольно. Але я розумію, є ще концепція окрема мінімалізму, яка сама ця пані Кондо каже, що це не моя концепція, бо вона не... закликає позбавлятися речей, вона закликає мати навколо тільки ті речі, з якими тобі є якийсь зв'язок, від яких ти відчуваєш щастя, якийсь

Коля 6:09
задоволення.

Костя 6:10
А мінімалізм – це концепція, це я так розумію, чуваки, де якоїсь прив'язаності до речей немає, і в принципі треба мати щонайменше речей ти маєш, тим краще. А я взагалі інша людина. Це знову, як ми з тобою говорили про музику, я казав, що я б хотів бути меломаном, що слухає багато музики, але в принципі я цього не роблю. І так само і з мінімалізмом. Я розумію, що круто, коли у тебе немає емоційної прив'язаності до речей, а в мене воно є. І я постійно сумую за речами, якщо в мене їх немає поруч, або якісь речі, знаєш, що просто ламаються, губаться. Я дуже сумую за ними.

Коля 6:48
Ах, Я не можу сказати, що я таким став, бо прочитав там якусь книжку або там ще щось. Якось просто в мене немає емоційної близості з якимись речами. Я розумію. Я завжди так відносився до речей. Навіть, знаєш, є такі люди, коли в них там телефон падає, вони, я не знаю, вони краще б я ногу зламав, ніж телефон. Або там ще щось. Ну, типо це. Це ж просто речі, які мають робити тебе щасливим і допомагати тобі, а не те, що ти там дуже за них хвилюєшся і, ну там, не знаю, телефон, ноутбук, там навіть машина. Якщо ти пам'ятаєш ту веселу історію, коли моя дитина взяла обламок від плитки і почала царапати на машині якісь там циферки, букви і малювати якісь там... малюнки, ну, в мене не було взагалі ніякого такого негативу до того, що, типу, там, дитина поцарапала машину. Ну, типу, це ж машина. Ну, зрозуміло, що там щось з нею може статися. Ну, це було б дуже дивно. Це

Костя 7:44
дитина.

Коля 7:45
Ну, так. Ну, це було б дуже дивно, якби хвилювався, що, о, там, машина поцарапана. Ну, поцарапана. Ну, і що з того? Ну, реально.

Костя 7:52
Слухай, я правильно, давай так, поки ми не пішли далі, я правильно пам'ятаю, що він не просто розцарапав, він розцарапав тупо кожну одиницю, типу, кузову, тобто, і всі двері, і навіть, мені здається, чітило на капот, ну, тобто, там все

Коля 8:08
було. Все було, він навіть заліз на машину і почав малювати на даху. Тобто, ну це було натхнення, я може, якщо знайду ці фотографії, можу додати це в наш канал. Слухай, ну насправді в дитини було натхнення. Причому це не просто він зробив це, тому що він, ну це був такий протест проти там чого. Ні, він просто на той час, він був малий, він вчив циферки, і він почав на машині малювати якісь там цифри, щось там писати. Ну, типу, в нього не було де малювати, там, він не здогадався знайти кусочок крейди і намалювати просто на підлозі десь на асфальту, тому він рішив зробити це по машині. Коротше, і от повертаємось, ну, я розумію, що це всі, хто про це чули, вони такі, о, ну, то все, ну, то все, ну, кошмар. Ну, для мене дійсно це, ну, машина і машина. І так з іншими речами. Це не те, що я там приходжу додому, беру ноутбук, кидаю його там об стіну і такий, ну, якщо виживе, то норм. Ну, але я просто відношусь до речей, як просто до речей. Ти купив футболку, ти можеш її десь зачепити, порвати. Ну, неприємно, так неприємно, але це ж футболка, ти її там викинув, купив нову, або цю зашив і все. Ти ж там не вбиваєшся кожного разу, що там, о боже, я порвав футболку, що мені тепер робити? Більше я ніколи не буду виходити з дому. Ну,

Костя 9:29
блін. Мені здається, мені пощастило. Мама, наприклад, ніколи не сварила за те, що я зіпсував якісь речі. Окрім того, одного випадку, коли вона ерготала мене і з мого брата, тому що ми грали вдома в футбол. І мені здається, що мій брат випадково сів в вазон з її квіткою. Просто сів дупою. Ну і ти розумієш, ця

Коля 9:53
квітка

Костя 9:53
не

Коля 9:54
дуже вижила після цього. Я просто уявляю собі цю картину. Ілюха, привіт. Уявляю собі цю картину, бідна

Костя 10:00
квітка. Але так, в принципі, за якісь речі, мені здається, мене ніколи не сварили, але я знаю, що є багато дітей.

Коля 10:08
Мене сварили.

Костя 10:09
Яких сварять і сварили, так. Тому, то така штука, знаєш, якщо, мені здається, що це може працювати, як завжди так, або якщо тебе сварили, ти будеш потім своїх дітей

Коля 10:19
сварити,

Костя 10:20
або навпаки, ти такий, так, мене сварили, я такого ніколи не буду робити, бо я не хочу бути, я пам'ятаю, який це жах, і не буду цього робити. Але з футболками то пофіг, ну, наприклад, я футболки покупаю дешеві, і якщо я одну зіпсую, мені, ну, реально, пофіг. Я піду наступного дня, куплю ще одну. А от якщо, наприклад, якусь річ не дешево, то так не вийде. Тому що, наприклад, я от про прив'язаність до речей, я розумію, що так виходить, що в мене немає такого. Знаєш, що моя прив'язаність, вона сформована до футболки за 200 гривень, що я купив там десь в LC Waikiki, умовно. Ні, такого немає. У мене прив'язаність, якщо вона сформована, то до якихось речей, типу, я дуже люблю свій велосипед. Тут, до речі, блін, я завжди себе некомфортно почуваю, коли я українською кажу слово «велосипед», просто тому, що вона здається мені неукраїнським. Ну, тобто, саме слово точно неукраїнське. Мені просто здається, що воно зайве. Я пам'ятаю,

Коля 11:17
що його називають у Львові... Ой, боже, це було 100 років тому, коли ми там якийсь хакатон робили на цю тему, то всі називали

Костя 11:25
ровер. Хакатон на тему роверів? Так. Серйозно? Так. Серйозно,

Коля 11:30
чувак. Ну така

Костя 11:35
була тематика, я не знаю. Поясни, що це за хакатон на тему, Роверів?

Коля 11:41
Хакатон, ну він реально якось був прив'язаний до такого транспорту. І всі там стартапи, які робили, ну за там скільки

Костя 11:51
там,

Коля 11:51
48 годин, вони були всі прив'язані. Хтось робив прокат, хтось робив квести, що ти їздиш по місту на цих роверах і там щось фотографуєш, як квест робив. Хтось робив там якийсь сервіс, де ти міг здавати свій ровер. Щось таке було. Весела штука. Роверотон

Костя 12:10
якийсь. Блін. Я не очікував, якщо чесно, що ти згадаєш, що ти був просто випадково, брав участь, або там організовував навіть у хакатоні про ровери. До речі, я колись гуглив слово, тому що мені здавалося, що велосипед якесь непритаманне українській мові слово, гуглив, знаходив, що не тільки в Львові, дійсно в західній частині нашої чарівної країни, дійсно, називають велосипеди роверами, але я в той самий час знаю, що багато людей, наприклад, в центральній, я не знаю, чи багато, давайте так, це моя притамана риса, мені казати багато, коли я не знаю, чи насправді їх багато, але Я знаю, що певна частина людей не знає, що таке ровери, і коли ти кажеш ровер, вони скоріше подумають про рендж ровер,

Коля 12:54
чи якийсь

Костя 12:54
там ленд ровер, чи щось таке. Або подумають про якийсь скутер, типу електронний, чи щось таке. Короче, ровер це в цій розмові, і взагалі в українській мові ровери ми можемо назвати велосипед. Якщо що, хтось цього не знав, то ми з тобою зробимо кожен день everyday school day, як

Коля 13:13
Чувак, я тільки що перевірив, це було перше вересня 2014 року. Це було 10 років тому. І це був байсікл-хакатон.

Костя 13:21
Байсікл-хакатон.

Коля 13:22
Серйозно. Так, і це було у Львові.

Костя 13:25
Я, знаєш, я навіть не знаю, зараз можна згадувати. Коротше, я думаю, що можна згадувати, звісно. Тому що наше минуле, воно було, я не бачу сенсу з нього ховатися. І коли це був мультик про «Простоквашино», там був цей пес,

Коля 13:41
який

Костя 13:41
взимку купував кеди. І там, звісно, був кіт, що казав, що в них не грошей немає, в них мозків немає. Приблизно я так само, я на весні 22-го. В травні, мені здається, я купив собі другий ровер. Тобто в мене один вже був. Але мені здалось, що одного недостатньо. Я купив другий, але цього разу я купив саме такий, про який я давно мріяв. І мені здається, що це була якась така екзистенційна штука, що якщо вмирати, то нафіга вмирати, якщо в мене не було велосипеду, як я хотів. Я купив такий, про який я дуже довго мріяв, і просто пішов і витратив ці гроші, і навіть жодного дня я не сумував за ними, хоча це був найдорожчий ровер, що в мене був в житті, і він в мене досі є. І я розумію, що я дуже люблю цю штуку. Це просто велосипед. Це сталева, в нього не алюмінєва, а сталева рама, два колеса, якісь педалі і руль. Кермо,

Коля 14:47
вибачайте.

Костя 14:48
За чим там можна сумувати? Але я на цьому велику об'їхав багато маленьких селищ навколо Одеси. Найчастіше на південь від Одеси я в Санжейку, в Грібовку, якісь такі місця біля моря катався і зазвичай це було влітку. А літо в Одесі, як всі знають, таке, що якщо ти в день виїжджаєш, то в

Коля 15:07
тебе... Спекотно-спекотно.

Костя 15:09
Так, ти можеш не доїхати, ти можеш доїхати тільки в реанімацію, принаймні, з моїм рівнем здоров'я. Тому я катався так, щоб виїжджати десь о п'ятій годині, і там годин на п'ять виїжджав. І дуже круто, коли там... Тільки мені здається, це було вже в 22-му. Коли я по-справжньому полюбив український південний степ,

Коля 15:29
мені

Костя 15:29
завжди здавалося, що степ — це така нудна річ. Більш того, я бачив, колись була така передача «Top

Коля 15:37
Gear»

Костя 15:38
британська про машини. Там у них був випуск, коли вони з Криму їхали в Київ, мені здається. І коли вони їхали степом, якраз вони такі, бо, господи, це, типу, найнудніший, як це, лендскейп, якийсь, ну, коротше, цей вид.

Коля 15:52
Краєвид.

Костя 15:54
Краєвид, дякую, супер, дуже гарне слово. Типу, найнудніший краєвид, типу, їдеш, і у тебе 100 кілометрів, 200 кілометрів, нічого не змінюється, просто степ, степ і степ. І колись на мене впливали такі думки, я думав, ну, як, ну, так, типу, у нас степ. А коли я побачив степ, особливо коли це на заході сонця, коли і соняшники у промінях сонця, вони прямо аж світяться, і дуже такий прикольний у повітрі є навіть смак і дуже прикольний аромат, аромаксамит, якщо можна казати так про повітря. І я це побачив завдяки велику, я його дуже тепер люблю, я розумію, що Я можу зібрати, звісно, у рюкзак свій, там, знаєш, тули, що мені потрібні для роботи, типу ноутбук, зібрати якийсь там телефон, пауербенк, але я не зможу взяти з собою велік. І я такий, чорт, і я більше не мінімаліст,

Коля 16:45
тому

Костя 16:45
що просто велік. Я і справді не був ніколи, але я і не зможу. І тому я навіть з одного боку трошки заздрю, що ти кажеш, що тебе немає емоційної прив'язаності, а з іншого боку, я думаю, я не готовий її обмінювати ні на що інше.

Коля 17:01
Ні, я ж не якось змушую тебе відмовитись від своїх речей і стати мінімалістом. Ну, просто я по собі такий, що... А, ні, не треба? Мені ці речі просто, ну, я не знаю, вони є і є. Якщо їх не буде, ну, добре не буде. Щось там поміняється. Ну, якщо я буду без ноута, зрозуміло, що це буде взагалі важко робити безліч речей, але якщо я буду конкретно без цього ноута, в мене буде якийсь інший, то добре буде інший. Ну, тут, напевно, так. З приводу того, що ми казали, що футболки дешеві, а якщо айфон, то він дорогий і прив'язаність до дорогих речей. Ну, давай так подивимось. Типу, ти порвав футболку, вона коштує 200 гривень. Ну, таке відбулося і відбулося. Ну, ти ж не будеш сумувати, бо просто, що вона, типу, дешева. Так само із телефоном. Ти, ну, там, не знаю, розбив його. Ти ж не спеціально це зробив. Зрозуміло? Тут ти будеш сумувати за цим, там, не знаю, за саме цим телефоном, чи просто через те, що тобі треба ще, там, витратити якусь кількість грошей, щоб замінити цей телефон на інший. Ти ж, напевно, не будеш сумувати саме за конкретним телефоном, то тут, напевно, більше, що, ну, буває таке. Ну, треба купити новий. Ну, і добре, купиш і все.

Костя 18:12
Це, мені здається, якась така штука ще й притаманна сучасному світу, де, це як консюмеризм,

Коля 18:19
так,

Костя 18:19
є такий термін, коли ми, типу, просто купуємо щось, щоб купити щось, і не зрозуміло, чи дійсно воно нам треба. Ну і у мене таке є відчуття інколи, що, типу, це, блядь, це знов дідовська ця тема. Я люблю дідовські

Коля 18:33
теми, чувак.

Костя 18:34
Давай

Коля 18:35
я почну дідовські теми. Я вже казав того разу, я люблю паперові книжки. Я, наприклад, якщо мені треба щось прочитати, чому я читаю мало книжок? Тому що якщо треба щось прочитати, я хочу купити паперову книжку і сісти, і повністю оце. Зараз я читаю. Взяв книжку, сидиш, читаєш. Я не можу користуватися цими iBooks, Який всюди є, там, на iPad, на iPhone, на Mac. Ну, типу, я не можу. Воно не те. Якщо я за маком, ну, я не буду, там, читати зараз книжку. От. Тому мені треба паперова книжка. В мене, ми також минулого разу говорили про молескін. В мене є і блокнот молескін, ручка молескін. І мені подобається писати, якщо мені щось там треба навіть по роботі записати, мені більше подобається писати саме в паперовий блокнот. Я не знаю чому. Ну, така я людина. І ти можеш

Костя 19:25
потім зрозуміти те, що

Коля 19:27
ти написав? Так. Я пишу, воно виглядає коряво, але я розумію те, що я пишу. І мені реально більше подобається писати в паперові блокноти. Ну, зрозуміло, якщо я там буду йти кудись за продуктами... Я не буду це писати на листочку, бо я хоч і старий, але не настільки. Скоріш за все, це буде просто в нас спільний сімейний якась нотатка, куди всі запишуть хто що хоче, а я потім піду і за цим списком просто все куплю, що треба. Але якщо мені дійсно щось треба швидко написати, або там, знаєш, якісь там замітки зробити, або щось там порахувати, або щось там собі візуалізувати, щось намалювати таке, я це буду, у мене завжди на столі, є блокнот, є декілька ручок, якими я пишу. Ось така я людина.

Костя 20:12
У мене, в принципі, той самий Молескін також є. І в мене є ручка, мені здається, Паркер. Тобто не дуже дорогий Паркер, якийсь з дешевих, але все ж таки я купив собі таку, щоб приємно було з нею писати. І мені дійсно приємно писати в цьому блокноті. Мені дуже подобається в нотатнику. Але в мене, знаєш, там на першій сторінці чи на другій, там в Молескіну, тому є такий, типу, графати, ти заповнюєш твоє ім'я, якісь контактні дані, щоб ти, якщо його, типу, загубив, і ти там можеш, навіть там є графа така, що якщо ти загубив, ти готовий його повернути за таке

Коля 20:44
винагородження.

Костя 20:47
Я завжди намагаюся дуже охайно зробити цей напис моєго ім'я, а потім, коли перша сторінка, коли мені щось реально треба писати, це, зазвичай, з кимось розмовляю по телефону, і щось мені треба занотувати, і це просто я потім дивлюсь на це, думаю, господи, якщо це жахливо

Коля 21:05
виглядає.

Костя 21:05
Це взагалі... Це взагалі не те, що ці люди, що реально вміють охайно це зробити, і ти коли дивишся на їх якісь нотатники, це просто якісь

Коля 21:14
шедеври

Костя 21:16
естетики.

Коля 21:16
Тому ти просто викреслив першу сторінку і написав «Не повертайте».

Костя 21:19
Так, так. Просто якщо

Коля 21:21
загубив, то загубив. Можете, не знаю, використати, щоб розпалити, не знаю, там, костер собі. Багаття.

Костя 21:30
Знаєш, що ще треба, щоб я вже більше не повертався до теми роверів, я тобі скину відео. Я що робив? Пляха, ні, давай так. До того, як я розповім про відео, я тобі таку штуку скажу. У мене з дитинства була мрія навчитися їздити те, що називається без рук, коли ти не тримаєш кермо. І мені завжди здавалося, це була завжди історія про те, що коли я вмів їздити одною рукою тримаючи кермо, але я міг на долю секунду відпустити обидві руки, і мені було дуже-дуже якось страшно, я не міг другу руку відпустити. А навколо, там, типу, діти в три роки вже вміють без рук кататися, там, собаки вміють на роверах

Коля 22:10
кататися

Костя 22:11
без лап, типу всі. І я ніколи не вміг це навчитися, і я коли придбав той ровер, про який я казав, якщо це, здесь, американська фірма Surly, модель, що називається Midnight Special, мабуть, не знаю, якщо теоретично комусь буде цікаво, то хай знають. Я, коротше, поїхав кудись від Одеси, там, кілометрів за 50, і, тобто, мені ще 50 було повертатися назад. І я такий, пляха, спина, вона реально не дуже себе круто почуває, коли ти зігнути постійно. І я почав десь під Одесою, там, де взагалі немає машин, і у тебе вся дорога вільна. Я почав вчитися і навчився їздити без руки. Це моє досягнення за

Коля 22:50
два з

Костя 22:50
половиною останні роки. Це моє, напевно, я жартую, звісно, але велике таке досягнення. І я тобі скину відео завдяки тому, що я навчився їздити без рук, просто можна, знаєш, хоч

Коля 23:01
кілометри

Костя 23:02
їдеш собі, тобі зручно. Я інколи, коли катаюсь, я дістаю айфон і знімаю якісь відосики, просто от зазвичай на заході сонця, просто от той самий причорноморський український степ. І відео, звісно, вставити не дуже є куди, але якщо ми накладемо просто звук того, як шумить велосипедні ці покришки по асфальту, як коли ти крутиш ці педалі як

Коля 23:26
ланцюжок,

Костя 23:27
як він шумить, і вітер, можна було б ставити паралельно з тим, як я розмовляю в якийсь момент. Просто, щоб послухати і заринути в ту атмосферу, це дуже круто, якраз зараз літо, якщо хтось після цього сяде і спробує, мені буде приємно. Сяде не у в'язницю.

Коля 23:49
Слухай, давай знову повернемось до речей, які можеш тримати в руках. От я вже казав про паперові книжки. Так само от мені чомусь і хочеться купити собі вініловий програвач, купити собі платівки, бо це інше ставлення до того, що ти зараз робиш. Так. Ну типу ти сів. увімкнув конкретну платівку, поставив її і слухаєш конкретну повністю платівку пісню за піснею. Це не так, це втрачено, оце я обожнюю ці дідівські розмови. Це втрачений навик, де ти там просто зараз фігачиш будь-яку пісню, навіть будь-який шматочок пісні і ото все. А так ти сідаєш і повністю слухаєш всю платівку. Напевно, останнім часом я здебільшого так і прослуховую музику, повністю вмикаю альбом не на шафлі, а повністю там з першої до останньої пісні прослуховую все, що там є. А тепер з приводу полароїда, чи як там, поляроїд.

Костя 24:45
Ну я називаю його полароїд через А, тому що просто не знаю

Коля 24:48
чому, але як

Костя 24:49
тобі зручно. Він загалом дійсно Polaroid, здається, але...

Коля 24:53
Ну давай Polaroid. Я знаю, що ти багато років вже фотографуєш на Polaroid і в тебе інше відношення до фотографій, але от я собі купив і я думав чомусь, що в мене так само зміниться відношення до фотографій. Що я за людина взагалі? От коли ми на тиждень кудись всією сім'єю їдемо у відпустку, там, не знаю, в якесь нову країну, нове місто, коротше, щось нове. І коли ми приїжджаємо, в дружини, напевно, в неї там, я не знаю, півтори тисячі нових фотографій, відео і всього. В мене за всю поїздку може бути чотири фотографії. І одна з яких це, напевно, фотка Wi-Fi, який в готелі. Ну так. І три, я не знаю, це може ще в аеропорту. Ну от я взагалі такий, що я не фотографую. Я не та людина, що буду на концерті стояти і знімати відео. Сам концерт на відео. Тобто я, знаєш, наче живу в моменті. Я живу тут і зараз. Я зараз знаходжусь там десь у відпустці, я відпочиваю, я гуляю якимось містом, якимось новими місцями в цьому місті, і я просто насолоджуюсь тим, як воно, що, де. Я розумію, що якийсь там монумент, я не сфотографую краще, ніж це зробить професійний фотограф. І якщо мені треба там щось комусь показати, то краще я скажу, от я бачив таку штуку, от можу скинути, як воно виглядає на гугл-картах. Все одно це буде значно красивіше, ніж це зроблю я. В мене немає бажання навіть все це фотографувати, бо я запам'ятовую все, що я бачив. Так, в мене є там фотографії з якихось там відомих місць, не знаю, в Луврі, картина Мона Лізи. І там, ну, зазвичай фотка в дітей. В мене там немає фотки з тим Мона Лізою чи там з іншими. відомішими там творами які знаходяться там чи там взагалі десь ну я просто от зараз я насолоджуюсь тим що я це бачу навіть там не знаю там якась там статуя свободи наприклад ну так я її бачив я її не фоткав ну типу нашу стільки вже існує фотографій ну я не сфотографую краще ніж інші люди просто я я бачив я запам'ятав як вона виглядає все а з

Костя 27:07
полароїдом

Коля 27:08
шо? Polaroid я купив, я думав, що зміниться в мене це ставлення, я буду так само фотографувати. Але наскільки я бачу, вже скільки там майже рік пройшов, ну от не виходить в мене, знаєш, що там кудись ми йдемо, я беру з собою Polaroid для того, щоб там спіймати якийсь момент на все життя. Це зазвичай в мене так, що коли ми там з моїм знайомим ходили в бар, то в мене 80% фотографій, то ми... Обидва в барі, я згадую, що я взяв з собою Polaroid і такий, о, зараз нас фоткою, оп, такий селфі на Polaroid і все, і так в мене 80% фотографій таких. Я розумію, що, ну, воно, знаєш, непритаманно мені брати з собою окремо Polaroid, носити його, щоб такий, о, ось цей момент зараз ось тут я зроблю ось цей куточок, сфотографую. Ну, я зрозумів, що я не така людина. Ну, типу, я можу собі

Костя 27:58
запам'ятати

Коля 27:59
і

Костя 27:59
все. Я ж не можу не запитати все одно, а що за Polaroid у тебе? Тільки не кажи, що ти не пам'ятаєш. Так не можна.

Коля 28:06
Чувак, тільки ти спитав, я повернув голову, щоб знайти, де на коробці має писати, що це за Polaroid. Здається, це Polaroid Now 2. Нау Плюс. Ага, Нау Плюс. Ні, Нау Плюс, що як воно там

Костя 28:18
звати? Нау Плюс 2, може?

Коля 28:20
Короче, давай

Костя 28:21
так, який полароид, він синінький. Синінький, ну добре, достатньо деталей з полароидом достатньо. А у мене, ти знаєш, у мене, до речі, я згадав, ти сказав, що колись другом ходив там в бар чи в кафе, робив селфі, я згадав, що у мене є в альбомі твоє, що правда це не селфі, твоя з Сергієм фото.

Коля 28:40
Так, я пам'ятаю. В

Костя 28:41
Одесі досі в мене в альбомі є. Як ти знаєш, на Polaroid знімаю. Я не знаю, роки-два тому придбав собі легендарний дзеркальний Polaroid, що розкладається та складається. Він

Коля 28:56
були

Костя 28:57
складене, він нагадує взагалі якийсь футляр для сигар чи щось таке. Мене ніколи в житті не питали про щось просто незнайомі люди на вулиці, як про цей Polaroid. Якщо вони просто бачать в руках, часто просто питають, а що це таке? А тим більше, якщо він розкладений, він дуже прикольно виглядає. І він просто офігезний в користуванні. Я купив його, тим він якихось немалих коштів коштував. Він немалих грошей коштував. але я не жалкую жодної секунди в мене зараз вже чотири майже альбоми заповнені кожен на щось типу 160 світлин мені здається в них ще щось таке і я знаєш був тією людину я як людина що любить фотографувати я пройшов повний шлях коли в мене, знаєш, там була колись просто цифрова зеркалка, потім в мене була, типу, крута цифрова зеркалка, і два об'єктиви, три об'єктиви, потім штатив, в мене був спеціальний фоторюкзак, а потім я такий, бля, як мені набридло просто таскати з собою цей центнер, обладнання такий все я почав знімати на плівку камери плівкові вони зазвичай менші за розміром не завжди звісно але вони є такі знаєш де немає Bluetooth мап і ліхтарик а там просто камера і вони дійсно бувають дуже в мене там одна з двох камер взагалі дуже маленька Я такий, все, я звільнився, я тепер гуру, що сидить на горі, і я тепер, коли дивлюсь на людей, у яких там три об'єктиви і штатив, я такий, господи, нічого не розуміють у фотографії, оце я, тільки гуру. А потім я придбав Polaroid. І тепер, коли я кудись їду, у мене з собою камера, об'єктив до неї другий. Якщо я їду, наприклад, кудись відпочивати, чи те відрядження, я розумію, що там буде що знімати. Я беру з собою коробку з плівками, і ще беру Polaroid, і ще беру таку запасну касету з плівкою для Polaroid. І такий, ну, половина рюкзака у мене, в принципі, все. все ще з цими фотогаджетами, я такий, все, я тепер гуру, і ви нічого не розумієте, у мене тепер знову майже фоторюкзак, і у вас фоторюкзак, але я прохаваний, а ви

Коля 31:10
ні. Я розумію, і я кожного разу, коли збираюсь і думаю, може взяти мені з собою Polaroid, я такий думаю, так, що його таскати, я все одно, скоріш за все, просто запам'ятаю щось, ніж буду думати, от зараз треба дістати Polaroid і зробити фотографію. Я взагалі фотографії не роблю. Я тут думаю, ти казав про Polaroid, про Rover. Може це взагалі залежить від того, що в тебе є якісь хобі, і тому серед цих хобі є речі, які є частиною твого хобі, тому вони дуже емоційні для тебе, саме ці речі. А в мене просто тупо немає хобі. І я такий, ну, тому мені нічого не треба.

Костя 31:50
Так, так. Тебе, звісно, жодних хобі немає. Ти ж не така якась людина, знаєш, сучасна, що там подкасти будуть записувати якусь.

Коля 31:58
Та ні, ну це таке. А дійсно, я просто починав згадувати, що взагалі в мене в житті там відбувалось. Ну, там раніше, ще кілька років тому я катався на скейті, так? Але я не можу сказати, що в мене якась емоційна прив'язаність до цього скейт. Ти в

Костя 32:13
гурті грав?

Коля 32:15
Так, ну давай спочатку про скейт. Але цей скейт, він дорогий мені саме цей скейт, тому що його саме дошку для цього скейту, це був подарунок від тебе, від Сережи і від Андрія, на моє, здається, 16-річчя. Тобто цьому скейту вже 20 років дошці для цього

Костя 32:33
скейту. 74

Коля 32:34
роки. Я цей скейт збирав просто по частинках, сам купив наждачку клеїв її, сам купив там ці підшипники, ну ці... Блять,

Костя 32:46
це

Коля 32:47
просто той

Костя 32:47
час, чувак, коли не було в жодного з нас змоги просто

Коля 32:50
купити

Костя 32:51
цілий

Коля 32:52
скейт. Це все збиралось по трошки, по маленьку, з різних частин, потім вони змінювались, коротше, цей скейт, він багато років пролежав просто десь там в сараї у мами, потім я його знайшов і такий, о, так на ньому ще можна кататись. І колись я катався на ньому, він емоційний, тому що він це подарунок. Так, ти сам згадав, я грав колись на басу та співав в групі, навіть купив собі той бас, коли ще жив в Америці, спеціально привіз його. Але я не можу сказати, що він дуже емоційний для мене. Типу, я вже якийсь час не достаю, не граю гітару, вибачте, не гітару, бас. не можу сказати, що вона там дуже дорога мені. Я б навіть її віддав би комусь зі знайомих, хто зараз більше займається музикою, але інколи діти...

Костя 33:40
Але не треба.

Коля 33:41
Ні, інколи діти, знаєш, нове покоління, вони проявляють якусь цікавість до того, і я думаю, що хтось може з дітей буде там грати потім, бо малий вже зараз мене грає на піано, от, може, якщо що переключиться на бас, бо на басу взагалі Не треба розуму, щоб

Костя 34:01
грати. Я правильно тебе розумів, грає на піано, тобто це фабрік дуже стильний, і його дизайн серф фешнабл, і він дуже багато зробив для фандрейзінг. Це знаєш, що це Зоє Віксельбергті Віксельштейт, як це. Це легендарне. Це воно піаніно, напевно, чи воно в українській

Коля 34:21
піаніно. Я

Костя 34:21
не

Коля 34:22
знаю, а я не знаю, ну піано і все. Ми його називаємо піано і все. Це, напевно, наш якийсь локальний сленг, тому що...

Костя 34:33
Я знаю, до речі, що ти міг би зробити з басом. Ти міг би зіграти інтро для подкасту і записати сам. Прикинь,

Коля 34:41
це

Костя 34:41
якась штука була б. Це, типу, взагалі така лампово дуже тепла буде річ, чувак. Ну, бля, я не те, що хочу, щоб ти ще і це зробив. Я і так мало роблю. Так, я не буду скривати, я хочу, щоб ти це зробив, але я розумію, що ти і так робиш, в принципі, все, щоб цей подкаст можна було почути, але реально це така штука, що якщо ми випустимо, наприклад, там, я не знаю, 50-й випуск, то я тоді буду казати, блін, ну, тепер доставай басу, тепер доставай, записувай.

Коля 35:16
Змонтував 50 випусків, тепер можеш на гітарі пограти. Так,

Костя 35:21
дякую. Розімни руки. Так, вибач, я тебе перебив зі скейтом. Він досі в тебе?

Коля 35:28
Досі в мене. І я на ньому катався вже тут, коли я жив в Ризі. Останні кілька років. Я ж розповідав, що я травмувався, і після цього я взагалі на скейт не стаю. А до того, як катався, їздив на ньому на роботу, просто їздив по місту, катався на ньому. Тут навіть є в нас скейт-парки. Ну я там був найстаріший дід взагалі, якого можна побачити. Бо там, як ти казав про ровери, там так само діти по три роки там в рампі фігачують. Там собаки якісь там роблять кікфліпи на скейтах, знаєш. Я такий приїхав і вони такі, ооо, ну хоч не помри тут, падло.

Костя 36:08
Так, хто знає, як викликати

Коля 36:10
швидку

Костя 36:10
допомогу.

Коля 36:12
Так, найсмішніше те, що я якраз там і травмувався,

Костя 36:17
і після

Коля 36:17
цього

Костя 36:17
більше не катаюсь. Ну

Коля 36:19
коротше, я до того, що в мене інші вже мої всі ці хобі, вони, напевно, пов'язані з чимось таким цифровим. Далі це мітапи в Одесі, вони пов'язані принаймні з ноутбуками. Зараз от подкасти ми пишемо, це так само просто прив'язано з... Прив'язане, там, до ноутбука і нічого такого.

Костя 36:43
Ми от зробили майже повне коло. Я, насправді, тільки що хотів тебе запитати. От, наприклад, коли я кажу про камеру, то для людини, яка захоплюється фотографією, камера — це інструмент.

Коля 36:53
І

Костя 36:54
як людина, що використовує якийсь інструмент, Я добре розрізняю інструменти, що мені подобається використовувати, від тих, що, знаєш, можна отримати класний результат, але використовувати не по кайфу. Ти сьогодні казав, що ноутбуки – це така штука, з якою ти працюєш,

Коля 37:10
наприклад,

Костя 37:11
про хобі ти сказав, що в тебе немає, але давай, якщо ми говоримо про подкасти, наприклад, ти теж записуєш, я так розумію, їх на ноутбук. Чи тобі, як інструмент, якщо ми говоримо про ноутбуки, тобі пофіг, який ноутбук використовувати? Чи все ж таки у тебе є, знаєш, якісь вимоги до нього, і ти

Коля 37:29
розумієш,

Костя 37:30
що тобі треба таке і таке?

Коля 37:32
Авжеж ні. Ну, якщо можна так ще до хобі докинути те, що весь вільний час я ще додатково пишу код і цікавлюсь всіми фронтенд-новинами і то все, і це дійсно відбувається на ноуті. І якщо казати вже про ноут, то це мені зручніше користуватись макбуком. Перший макбук я собі придбав, здається, там десь років 15 тому, який там був. Мені здається

Костя 38:00
більше навіть трошки.

Коля 38:01
Ну, от, коротше, і весь цей час я повністю в Apple екосистемі, і мені подобається просто працювати з MacBook'ом. І все. Ну, типу, я знаю, що... Але в мене немає прив'язаності конкретно до цього MacBook'у. Типу, не цей, ну, добре, буде інший. Принаймні, зараз це вже легко зробити. Ти зробив собі бекап на тайм-машину, і потім, не знаю, взяв новий, просто з бекапу розгорнув собі все те, що в тебе було, і працюєш далі. Мені зручно працювати з макбуком, але якщо щось поміняється в житті, і я не знаю, там буде якась робота, яка скажу, тільки не макбуки, там працюю я не знаю на чому, якимось хромбуком чи ще десь. Ну, треба буде перенавчитись.

Костя 38:46
Треба буде купити власний макбук,

Коля 38:48
просто щоб вдома користуватися ним.

Костя 38:52
Я вже подумав про те, скільки нам напхають за те, що в нас канал в Кремлограмі нам вже

Коля 38:58
пхали.

Костя 38:59
Це реально крутезна штука, знаєш, там 10 підписників в нас, 8 з яких це просто наші родичі, і нам все одно напхали за Кремлограм. Я майже впевнений, що нам напхають також

Коля 39:12
за те,

Костя 39:12
що... Звісно, ну звісно. Це ж, типу... Ладно, давай так. Може, не напхають. Давай так, щоб всім... Якщо пхали, то пхали мені також. У мене також MacBook, а я ще купив за власні гроші його. Я думаю, що нам просто розкажуть, що ми два лохи. Два лоха. Дві лохини, блядь. І можна було в півтора

Коля 39:33
рази

Костя 39:33
купити дешевший якийсь... Асер... І він був б кращий в 16 разів.

Коля 39:39
Перше, що робить власник Андроїда, коли дізнається, що в когось є айфон, це починає розповідати, чому Андроїд краще. Навіть якщо його ніхто не питає про це ніколи. І це починає в мене 100-гігапіксельна камера, яка, я не знаю, може твої клітини сфотографувати там і ото все. До атомів. Ну коротше, ладно. Давайте, пхайте мені так. Чому ні? Слухай, а насправді це, ну ти знаєш, як правильніше це сказати, наприклад, я знаю, що у дітей з цим була проблема. У дітей, у всіх, у них так само макбуки, і коли вони там щось робили, якесь там завдання, принесли там на флешці, то, звісно, ця флешка не працювала, бо вона була не так сформатована для того, щоб вона і на вінді показувалась, і то все, і там не прийняли якусь роботу, або там, коли вони щось навчають там з інформатики, То там, боже, як правильно там, типу, що робить кнопка return, що робить кнопки delete? А вони такі, а де ці клавіши

Костя 40:41
у мене

Коля 40:42
на ноутбуці? Я такий, ну, давай так. І починаю розповідати, що

Костя 40:47
це

Коля 40:48
return, а delete, це через function, ту саму. Ну, навіть в них таких клавіш немає. А все, зараз я розумію, чому це відбувається. Я не те, що ой, а ви ось те, я не знаю, це нас меншинство епломанів принижуєте і то все. Я розумію, що там всі здебільшого користуються Windowsом. Все це зрозуміло і для того, щоб навіть там якісь програми нормально працювали, там вже купив Parallels для того, щоб вони там ставили ті програми, що їм дають встановити, тому що там

Костя 41:20
всі екзешники.

Коля 41:22
Я розумію і просто для дітей це трошки незручно. Вони вже звикли до цього і вони навіть, коли казали, що вони в школі за комп'ютерами щось роблять, воно спочатку було незвично навіть мову переключити, що воно не так, як

Костя 41:36
вдома. І коли, типу, вчитель з інформатики не знає, знаєш, коли, якщо дитина йде зі своїм ноутбуком, знаєш, на заняття.

Коля 41:43
Таке було,

Костя 41:44
так-так-так. То він не знає просто, як там щось зробити, і це прикольно, коли вчитель такий, упс, я, типу, записав блокнот, що треба на Вінді натиснути

Коля 41:54
файл,

Костя 41:54
зберегти як, а просто в macOS там такий самий файл, наприклад, або там, я не знаю, якщо український інтерфейс, мені здається, що воно може так... І називається, але він такий, ні, ні, в ваших ноутбуках це не працює. Я теж з таким, таке в мене було, що люди просто кажуть, ні, у вас це, у вас не можна це зробити, бо у вас макбук. Ну так, це така штука. Ех, що сказати, нам заплатили ми вдвічі більше, а тепер ще й страждання, бо, ну, лохи.

Коля 42:25
Так. Ну, що нам треба робити? Я, до речі, спеціально для цього купив окремий ноутбук на Вінді. Це просто бюшний ноутбук, просто щоб він був вдома, що коли треба щось дітям робити стосовно школи, для того, щоб перевіряти, що ця флешка правильно відформатована, що в правильному форматі воно там все перекидається.

Костя 42:48
Щоб можна було дефрагментацію цієї зробити,

Коля 42:51
дискети. Перші якісь там роботи діти приносили, і файли були там .pages, тому що вони робили в тому текстовому редакторі, який на комп'ютері. Це pages. А звісно воно ж все не відкривається. Це треба docx формат чи ще щось. Зрозуміло, що можна його заекспортити, але спочатку просто діти не розуміли, що не так. Вони зробили все, що хотіли вчителі. Вони там написали щось, я не знаю, якийсь файл створили, написали, принесли. Але воно там не відкривається і що не так. І коротше для цього вже в нас є окремий ноутбук, де ми готуємось до школи, там перевіряємо, що воно точно все буде відкриватись, бо з точки зору вчителів. Ото покупали собі макбуків, а потім відкрити нічого не

Костя 43:38
можуть. Ну, коротше, так. Ну, шо поробиш? Так, давай спробуємо підсумувати. Ми сьогодні, проше... Блядь, які підсумувати? І не будемо відчувати.

Коля 43:49
Я вже сумую.

Костя 43:51
Політбюро. Політбюро, блядь. Треба... Все. Блядь, годі базікати.