Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:12
Чувак, у нас, не знаю, чи ти побачив, але цього тижня кількість підписників в телеграм-каналі знизилась. Я тут подумав, що а що ж ми не будемо триматися цього тренда і не будемо далі працювати над тими, хто недостатньо зацікавлений, щоб не пішов. Цього тижня Дональд Трамп переміг у виборах. Я не хочу перетворювати цей подкаст на подкаст про політику з одного боку, І з іншого боку, як видатні аналітики українського подкастингу, ми не можемо пройти повз, я вважаю.

Коля 0:48
Блін, у мене буквально була заготовлена думка, що я радий, що ми не перетворились в політичний подкаст.

Костя 0:57
А ми і не перетворимось на політичний

Коля 0:58
подкаст. Це добре. Ну, знаєш, я не хочу нічого з цього приводу сказати. Я розумію, що так або інакше ми все одно десь якось щось про політику згадуємо, адже війна, політика – це просто зараз частина нашого життя, і ми не можемо на це закрити очі. І робити вигляд, що нічого не відбувається. Але, знаєш, випускати якісь епізоди в Сполучених Штатах обрали Трампа новим президентом. Це позначає для України клікбейти. Або Трамп сказав, що зупинить війну

Костя 1:36
тільки

Коля 1:36
на умовах. Зараз в інтернеті дуже багато новин і статей щодо цього президентства Трампа і так далі. Але чи помічаєш ти, що вони з'являються здебільшого ввечері? Тому що в день всі ці політтехнологи просто в школі на уроках сидять. На

Костя 2:00
алгебрі.

Коля 2:03
А ввечері приходять додому ці мамкіни-блогери і починають писати. Тому бачите, як я гарно просто не відповів на твоє питання.

Костя 2:13
Так, дійсно, дуже вміло це зробив. Я, по-правді, не можу висказати свою точку зору, тому що це ж подкаст, в якому ми часто говоримо про наше відчуття. І мені здається, що це, якщо питання допомоги України відкласти в бік, то я відчуваю повну віндикацію, тобто повний реванш України і українців. Тому що раніше тільки з нас можна було знущатися, що ми цих кримінальних авторитетів або кримінальних людей просто обираємо в президенти. А тепер, ну як, можна було знущатися з нас, з якогось Судану Південного або з якоїсь Венесуели. А тепер можна казати про країну, яка каже, що це взірець демократії. Хоча, до речі, це ж взагалі не про те, що демократія не працює. Демократія насправді спрацювала абсолютно так, як від неї очікують. Прийшла більшість і проголосувала за президента. Тобто просто за кадром залишається, що цей президент, як на мене, не гідна людина того, щоб бути лідером вільної країни, тим більше найпотужнішою вільної країни в світі. І я окремо порадів, що тепер ми можемо таки з американцями, коли я буду спілкувати з американцями, я буду казати їм, ну тепер ми обидва, обидві нації, ми дали в штангу обидви. Єдина ж історія, що все ж таки Україна, ми ж один раз Януковича обиралися, здається, так?

Коля 3:37
Так.

Костя 3:38
Один раз. Один раз він намагався сфальсифікувати, ну він і його команда, і його коріша пахани намагались фальсифікувати вибори у 2004-му. І один раз він все-таки переміг у 2010-му. І я тепер думаю, ну все, тепер якби все справедливо. Це перше. Друге, мені звісно дуже прикро, що з'ясовується раз за разом, що люди досить дивні істоти. І що багато хто не зробив жодних уроків ніколи. У мене є найдивніший мій друг. Йому 84 в цьому році виповнюється. Він американець. І він голосував за Трампа з впевненістю, що... Ну якби він американець, тому він в першу чергу думає не про Україну, але треба сказати, що він про Україну також дбає і він впевнений, що Трамп допоможе. Але якби він каже, що Трамп багато доброго робить і його те, що англійською називається «policies» — це класно, просто він каже багато зайвого і багато не того, що насправді робить. Я думаю, блін, знаєш, це як просто можна сказати, у Гітлера полісісі взагалі класні були. Ну от і економіку він покращив, військо німецьке посилив. Просто казав багато непотрібного, ну там типу євреїв, всі проблеми через них. Ну сіє він трошки ненависті, ну в чому проблема, в чому питання. І це, блін, дуже... Якщо чесно, мені дуже прикро, що ми живемо в світі, де людина, що каже ті речі, що він каже про емігрантів, Що він каже про жінок особливо, що він може стати реально більшість країни, яка себе продає як країна свобод, як країна розвинена, як взірець демократії, як чогось бла-бла-бла-бла-бла-бла. І вони потім такі, так, ми другий раз оберемо Дональда Трампа. Тобто це дали в штангу, звісно.

Коля 5:32
Він ж схожий на Януковича, навіть ось ці кричалки схожі, типу «спасіба жителям Донбаса за президента підараса» і «спасіба жителям Техаса за президента підараса». Так, це не випадковість.

Костя 5:46
Тому, а що стосується України, ну мені звісно про Україну цікавіше, тому що я думаю, що вони якось в своїх Сполучених Штатах впоруються. Я на стадії, знаєш, коли ці етапи проживання якоїсь втрати, типу заперечення, гнів та оця історія. Я зараз на якомусь етапі, що я думаю собі, а чого ми всі, тобто я, взагалі думали, що демократи – це краще. Тому що демократи нам давали якісь там зброї по одній ракеті на місяць. І такий, ну, українці, ми ваше дуже великі партнери, але вибачте, ми не можемо вам збивати російські ракети, як збиваємо іранські над Ізраїлем, тому що у вас ландшафт інший. Тому от вам три ракети, справляйтеся самі. Тому хто зна, може американський Янукович зараз все виправить. Це наша п'ятихвилинка політичної інформації.

Коля 6:43
Я думаю, що ще якась одна людина відпишеться.

Костя 6:46
Або не одна. Насправді, у нас вже 21 епізод. І коли ми записували одинадцятий, це була така ретроспектива перших десяти. Ми розповідали, як пройшли перші десять. І для тих, хто не вимкнув цей епізод ще, можна буде поговорити про те, як пройшли попередні, тепер вже 20, а хоча більше про те, про питання, які нам ставили наші слухачі. Здається, здебільшого в телеграм-каналі, але все ж таки таке було. Я досі не можу звикнути, що реально є живі люди, що нас чотись слухають такі.

Коля 7:21
Ну от мені здалося, знаєш, що ці 10 епізодів, чи там 9, після останньої ретроспективи, що ми робили, що мені здалося, що якось активність зменшилась і нас стало слухати менше людей. Я не знаю, з чим це пов'язано. Спочатку перші 10, можливо, ми так... І у нас епізоди змінились. Спочатку ми так дуже якось обережно просто на якісь такі абстрактні теми розмовляли, типу як знайомство з ведучими. Яку ти музику слухаєш, які книжки читаєш. А зараз же якось ми перейшли на щось таке. Те, що напевно більш важче описати, більше такі почуття, переживання, щось таке, воно перейшло на інший зміст, більш такий, глибокий, напевно. Мені так здалося.

Костя 8:07
Але мені так подобається. Я чесно тобі скажу, я не слідкую за статистикою. А взагалі, подкасти з тої точки зору дуже прикольна штука. Тому що, наскільки я розумію, ми в принципі, навіть якщо захочемо, ми ж навряд чи зберемо, скільки нас взагалі слухають. Правильно я розумію? Тобто у нас є якісь метрики, скільки людей підписано на наш телеграм-канал, наприклад, чи якийсь там мастодон. Але це взагалі не означає, що ці люди нас слухають. Але, ти знаєш, якщо я про питання і просто відгуки, які нам давали, наприклад, колега моя Альона, або просто Варго. Варго каже, що вона з родиною мешкає в Сполучених Штатах. І вона мені в приватній розмові залишила коментар стосовно українців, які поїхали і шукають кращої долі. І сказала, що не треба нам бути з тобою, не треба бачити світ чорно-білим. Є багато українців, що класні. І, наприклад, вони з родиною. І я, коли ми про це розмовляли, я забув повністю про це. Вони ходять на мітінги в Вашингтоні і вимагають підтримку Україні, вимагають надання зброї іншої технічної, фінансової підтримки. Вони носять вишиванки, їхні діти розповідають в американській школі про Україну. Я думаю, що вони багато чого іншого роблять. Ну, звісно, вони донатять і я думаю, що вони змогли б розповісти багато Але коли Варго про це почула, вона сказала, ну типу хлопці треба бути об'єктивним, не можна сприймати всіх українців як покидьків, які шукають тільки кращої долі і фіч у інших країнах. Є ще й ті, хто про Україну пам'ятають, хочуть до неї повернутися і працюють на те, щоб це стало можливим.

Коля 9:53
Я це говорив і в тому епізоді, коли я якраз висловлювався щодо українців, які поїхали, і зможу повторити зараз, що я розумію, що є і інші українці, які дійсно роблять все те, що ти описав, але їх значна меншість. Тобто виїхало багато людей, і тих, яких видно активність, яку проявляють, їх тупо менше. І от з цим, я не знаю, мене не переконаєш, в мене вже ж немає якихось точних цифр, щоб сказати, що за статистикою такий-то відсоток людей ходить на мітінги. Я просто бачу те, що відбувається навколо, в різних країнах, і навіть по новинах, по ферминиці. Короче, то, як я можу відстежувати так само в різних групах, в соціальних мережах, маленький відсоток тих людей, які виїхав, вони намагаються щось робити, якось там прививати ту саму любов до України та показувати, що українці – це не тільки ось ті гастролери, які їздять і подорожують, бо можуть, а намагаються щось робити. Але... Їх мало.

Костя 10:59
Я знаю, про що я подумав ще. Якщо ми говоримо не про конкретних людей, а про взагалі явища як українців за кордоном, то дійсно, мені здається, що на початку повномасштабного, коли була масова хвиля і люди повиїжджали, десь було чутно про те, що хтось виходить на мітинги якісь за кордоном, хтось щось вимагає. А зараз, я от чую інколи, але та ж сама Варго, якщо я не помиляюсь, казала, що людей зараз приходить набагато менше. Тому що у всіх там, знаєш, якісь свої вже життя, хтось якось вже влаштувався, у них вже роботи і елементарно їм нема коли ходити по мітингах і, ну от, вибачайте, є як є. І дійсно, мені здається, що в цілому таке явище як українці за кордоном могли б робити більше, напевно, не, знаєш, індивідуальному порядку, а просто як явище як діаспора. І хочу сподіватися, що тепер, коли українців за кордоном настільки багато, і я думаю, що їх залишиться там дуже багато, то якось ми почнемо вчитися підтримувати нашу країну не тільки на індивідуальному рівні, але й всі разом там якось об'єднуватись і тиснути на ті країни, на влади тих країн, де ми знаходимося, для того, щоб Україну продовжувало підтримувати.

Коля 12:21
Варго, дякую за те, що ти робиш. І я не хотів тебе образити. Просто на цьому тижні прочитав так само в українській групі тут, в Латвії. Значить, пише дівчинка. До мене мама має приїхати на три місяці. Скажіть, чи зараз ще дають гроші за соціальну оцю безпеку? Ну, тобто, який там план? Приїде мама... Біженка отримає гроші. Тобто вони вже знають, що вона тут буде максимум три місяці. Але чому ці три місяці не отримати гроші, якщо їх

Костя 12:57
видають? Я так тобі скажу, що я навіть зараз на межі знаходжусь, щоб раніше я б сказав, що так робити не можна, а зараз я думаю, блін. Якщо б вона приїхала, стала б на цей облік, отримала б якусь банківську картку і одразу поїхала назад в Україну, наприклад, отримувати ці гроші і все, це одна справа. Якщо вона впродовж тих трьох місяців, що буде там зі своєю донькою, Хоче, щоб її трошки підтримали, поки вона приїхала побачити дитину. Ну то напевно окей. Ну тобто, знаєш, ми молоді, у нас є роботи і ми можемо якось себе і свої родини забезпечити. Добре. На жаль, не всім так пощастило. І якщо там європейські платники податків допоможуть якійсь жінці з України 3 місяці, поки вона дійсно перебуває в Європі за своєю дитиною, купити собі якусь їжу, ну добре, окей. Я з цим жити можу, мені не соромно за

Коля 13:52
неї. Я забув, в який момент в Європі дозволяють, якщо ти хочеш приїхати в країну і пожити там кілька місяців, то тобі влада забезпечує грошима, щоб ти міг так зробити.

Костя 14:04
Ти маєш на увазі, що я не зрозумів.

Коля 14:07
З чого таке вдруг виникло, що просто людина хоче приїхати, це ж не те, що знову-таки. Тобто людина просто туристична подорож, на три місяці ти кудись приїжджаєш. І чому влада має обезпечувати цій людині комфортне проживання? Хіба це не є задача тієї людини, якщо вона хоче кудись поїхати? Вона має на це зібрати гроші і за свої гроші це зробити. Я вже не кажу про те, що я там умовно сплачую податки, і за мої податки люди ось так от гастролюють. Тобто не ремонтувати якусь там лікарню або там якісь дороги, а просто ось так от гастролюючим людям дають можливість просто подорожувати тому, що можна.

Костя 14:50
Я це з одного боку розумію, про що ти кажеш. І, звісно, було б класно. Якщо б це була суто туристична подорож, взагалі питань не було б на туристичні цілі. Будь ласка, самі накопичуйте і можете їхати. Коли мова йде... Ти можна, знаєш, по-різному просто з різних кутів подивитися, крізь різну оптику подивитися на цю історію і побачити, як людину, в якої немає змоги побачитись з донькою і вона просить допомогу, там, условно, ну, так би, умовно не просить, а бере допомогу іншої держави на те, щоб це зробити і з донькою побути. А можна побачити, як те, що люди могли б це зробити самі, але не роблять, тому що, ну просто, ну якби, як ми з тобою вже говорили, ті люди, що використовують всі можливості десь отримувати допомогу просто тому, що можна. І якби я насправді не знаю, як у тої дівчини, тому, ну хз, я не можу сказати, чи погано це, чи добре. Це, як на мене, не найгірший точно випадок такої поведінки. Може і не найкращий, але і не найгірший.

Коля 15:53
Давай щось інше, бо ми

Костя 15:54
знову зараз

Коля 15:56
зупинимось на

Костя 15:57
політиці. Дмитро Новоковський у нас питав про персональний та фінансовий саморозвиток. Це перше його питання було.

Коля 16:05
Я ненавиджу гроші. І все, що з ними

Костя 16:08
пов'язано. Коли тобі дають, ти відразу їх витрачаєш.

Коля 16:13
Серйозно. Я не вмію їх тримати, я не вмію їх зберігати. І в мене дуже погано все, що пов'язано з грошима. Тому що, ну, я не знаю, як можна там відкладувати гроші, тому що якщо там дитині треба щось купити, ну, ти йдеш і купуєш. Ну, тобто, ти не можеш сказати, ні, в цьому місяці ми це не купимо, тому що у нас там якийсь ліміт. І при чому на це є гроші? Ну, як можна щось не купити? Якщо є необхідність і є гроші. Тобто, я взагалі, от я остання людина, в якої треба питати щодо фінансової ось цієї грамоти.

Костя 16:49
Коротше. Так, так. Короче, я теж не пам'ятаю, як це українською сказати. Вміння користуватись грошима і взагалі якось з ними поводитись. Я зараз можу сказати, що я знайшов класне джерело, куди можна фінансувати і інвестувати мої гроші. Я лікую зуби і Інвестую в зуби. Якось виходить так, що інвестувати, якщо вам не пощастило зубами, як мені, можна нескінченно.

Коля 17:15
Тому можна. А це, до речі, не інвестиція. Ти ж потім з цими зубами нічого не зробиш. Ти ж не можеш їх перепродати.

Костя 17:22
Тихо.

Коля 17:23
Перепоставити комусь. Це ніхера взагалі не фінансова інвестиція, чувак. Краще б ти купував, я не знаю що. Навіть капці якісь можна було перепродати, не твої зуби.

Костя 17:35
Слухай, якщо про щось можна перепродати, у мене є платівки, наприклад, я купую платівки. І теоретично їх можна буде перепродати, але там така історія, що це прикольний тип інвестицій, і наскільки я знаю, то є дійсно люди, що купують платівки. Не те, щоб перепродати, звісно, і такі є, а колекціонують і думають, ну от мене цих платівок випустили таким тиражем, я куплю, тому що він невеликий, колись перепродам. Але прикольна тут історія, що кожне твоє прослуховування такої платівки, воно зменшує вартість самої платівки в майбутньому, тому що вони фізично зношуються і потім звучать гірше. Я не планую їх продавати, тому не думаю, що я можу це теж інвестицію назвати.

Коля 18:22
У мене є грустна історія про платівки. Давай. Декілька днів тому, вже закінчивши своє існування, гурт «Тол» випустив легендарний альбом «Синдром бажання» на вінілі. Та ладно. І вони відкрили, значить, продаж. І там був найкрутий, коротше, найкрутий. Крутий там «Colored Deluxe Edition». Там була платівка ось ця «Синдром Бажання». І ще була додатково маленька платівка. Там, здається, з двома піснями. Коротше, я хотів купити. Я навіть написав через Інстаграм, списався з цими чуваками, які продають. І потім в мене не вийшло через те, що там треба перевести гроші, щоб гривні були, щоб гривнями сплатити. І коротше я трошки провтикав і сьогодні вони написали, що ось цей от, значить, самий крутий пак, його вже розкупили. А я така людина, що якщо от не той, то я ніякий не куплю. Причому що в мене немає вінілового програвача. Але я розумію, що колись його куплю, але платівки, ось ці платівки гурту ТОЛ все одно хотів собі взяти. І вже я їх не можу. Тому що оті, що я хотів, їх розкупили. І я такий, все. Ну якщо не ті, я більше ніколи ніякі не куплю. Йдіть нахер. І все. Чувак,

Костя 19:43
я правильно розумію, що Color Edition платівки ТОЛ – це суперчорний.

Коля 19:47
А там фішка в тому, що там два вініли. Типу, великий і маленький. Ух ти. Тільки через це, типу. Так. І все, їх вже нема. Я такий, ну, якщо нема, то я їх точно не куплю. І все. Дуже прикро. Я сьогодні дуже

Костя 20:03
сильно розчарувався. Їх можна купити, скоріш за все, на сайті Discogs, де перепродають їх, я майже впевнений. Але там ціна буде, відповідно, вже не та.

Коля 20:12
А тут вже насправді, знаєш, я б купив, і навіть якщо б вони там і в два рази більше поставили грошей, я ж кажу, по-перше, в мене ніякої фінансової грамотності нема, по-друге, я б купив, бо, ну, ти знаєш, в мене багато чого пов'язано з гуртом «Тол» і саме з цим альбомом «Синдром бажання», але через те, що я відразу не зміг купити, все, ну, більше не куплю і вже й не хочу. Ну, така людина. І програвач тепер не треба.

Костя 20:42
Блін, я зайшов на сайт крамниці вініла. Вініла, це українська, мені здається, топова крамниця, де я колись купував. Там його немає. Напевно, продавали його десь в інших місцях. Ну шкода.

Коля 20:55
Його продавали через Instagram. Тільки через Instagram і ту компанію, яка цей вініл випускала. Дуже швидко розкупили. Хоча там коштувало більше 100 євро. Там щось типу 150, щось таке за ось цей максимальний типу. Ну,

Костя 21:14
все. Короче, ми можемо пану Дмитру констатувати факт, що не буде у нас розповіді про фінансовий саморозвиток.

Коля 21:23
Коротше, Діма, якщо хочеш інвестувати, інвестуй в Костині зуби.

Костя 21:29
Стовідсотково, пане Дмитро. Це класна штука. Не слухайте про те, що Коля казав, що потім гроші не повернуться. Просто я буду посміхатись і дуже класно вимовляти всі літери в подкасті.

Коля 21:42
Вони не знають, чого вони хочуть.

Костя 22:09
Ну, до речі, у мене сьогодні повинен бути кращий звук. Я, знаєш, про це подумав, тому що останнього разу я записував з телефона, а цього разу у мене є, я не знаю, як це, петлічка з неї, здається, російською зветься цей мікрофон. Я дякую родині Зайцевих, що допомогли мені його обрати та придбати, тому що досить швидко він тепер у мене є, і коли я буду в відрядженнях, де я доволі часто, я тепер можу не таскати великий мікрофон. Ходити з цим, і мене тепер здається трошки краще чути, але я просто уявив собі, що якби оцей номер в готелі, де я зараз сижу, і що ти бачиш на екрані, такий типово безпонтовий, щоб якщо ми це на відео записували, і всі такі, а ну так, вони праві краще без відео.

Коля 23:08
Щось

Костя 23:09
придумаємо. Питання про персональний саморозвиток. Я, пане Дмитро, можу сказати, що я людина в цьому сенсі не оригінальна. Я вважаю, що читати книги – це дуже крута штука. Я, коротше, спіймав себе колись на думці, як людина, що в житті прочитала буквально дві з половиною книги. Ну ладно, трошки жартую, тому що я думаю, що якщо я серйозним голосом це скажу, люди подумають, що це правда. Я колись просто пам'ятаю, я коли читав книгу Черчилля, про яку я вже згадував про Друга світова війна, дуже велика, реально ця величезна книга, там досить багато уваги приділяється тому, як американці, хоча Черчилль писав і про британців, міг би писати, але там... Є і про те, як американці воювали на Тихоокеанському театрі бойових дій, своїм флотом з японцями зражалося, про те, як вони билися з німцями танковими дивізіями Ромеля німецькими в північній Африці, потім як вони Висаджувалися в Греції. А, це британці були. Потім, як вони Італію висвобождали. І я, короче, про це коли читав, я такий, ого, ну типо, знаєш, це якось в тих широтах, де ми виросли, якось всі знають про висадку в Нормандії, яку союзники робили, щоб допомогти відкрити другий фронт. А про те, що там взагалі до Другого фронту ще були роки просто супер жорстких бойових дій у всьому світі, де американці брали участь. І що вони в принципі, ну для них це дійсно була світова війна. Для них це, знаєш, було на Тихому океані з японцями, і в Північній Африці з німцями, і з тими ж німцями на Сицилії і в Італії, а потім висадка в Нормандії. От для них це дійсно була світова війна. А якби для Радянського Союзу, ну в якому сенсі це була просто Війна за власну батьківщину. Тому у нас це дуже, на наших країнцях дуже різні війни були. Хоча тут я не применчу якось роль Радянського Союзу. Це просто про те, що коли для мене читання книг це така штука, що я коли щось нове там читаю, у мене картина світу трошки розкладається по місцях. Типу, знаєш, от ці амбіції американські про те, що вони країна номер один, вони мені особисто, напевно, не були настільки зрозумілі, Поки я не прочитав цю книгу і не зрозумів, як багато саме Сполучені Штати зробили для того, щоб світ виглядав зараз таким і для того, щоб вони мали право себе вважати найсильнішими. І так, в принципі, про багато що в моєму житті. Я коли читаю про щось, я потім такий, ага, ось чому це так працює. Тому я просто читаю книги. І мені здається, що це... А, ну і терапія також.

Коля 26:13
Так от, Діма класний розробник. І я вважаю, що ще можна насправді рухатись в цьому напрямку і більше себе розвивати, робити якісь домашні проекти для того, щоб ставати ще краще. Ну не знаю, готуй себе до того, що колись треба буде приїхати в Ригу і коли я тут зроблю мітап, виступити тобі з якимось докладом. Давай зробимо ось таке.

Костя 26:41
Латиською мовою. Моя сестра питає

Коля 26:43
в нас про

Костя 26:43
те, що їй цікаво було б почути про наш досвід та адаптацію життя за кордоном. Як за власним вибором, так і з зовнішніх причин. Я так розумію, що це питання до тих, хто виїхав через війну, наприклад, як з зовнішню причину, або для тих, хто з інших причин, наприклад, ти розповідав в одному з

Коля 27:23
подкастів

Костя 27:26
про пошук своїх людей. Поруч про якісь сімейні цінності, побутові речі, як їх будувати за кордоном, про хобі, про як робити так, щоб життя була не тільки робота-дом-робота, як знаходити на цей час гроші, про спорт. Коротше, тут дуже таке велике питання. Я так розумію, що тобі теоретично повинно було б мати що сказати.

Коля 27:53
Я колись вже розповідав, я приїхав в Ригу Коли ще був коронавірус, і тому перші часи це було дуже важко. Це перше, коли я взагалі був в Латвії, і я відразу приїхав всією родиною. Тут не можна було ні з ким зустрічатись, нікуди ходити, тому я думаю, що, напевно, вже такого досвіду ні в кого не буде, тому що зараз світ він трошки інший. Але, тем не менш, тут багато... Знайомих, які так само переїхали з України, тому важко якось жалітися на те, що якийсь там мовний бар'єр чи там щось таке. Тим паче, що країни Балтії, а здебільшого Латвія, це така дуже лайтова країна, де без знання місцевої мови можна... І ось цей дуже обмежене коло спілкування з людьми, воно вже в якийсь момент починало якось давити, і ти розумієш, що тобі не вистачає людей. З цими ти вже про все поговорив, і треба якось знаходити нові знайомства, якось розширювати ось ці кордони знайомств. На перший час вистачало тих знайомих, які так само працюють в компанії, а вже зараз багато знайомих місцевих, з якими спілкуємось, і це круто.

Костя 29:29
Чувак, у мене таке, знаєш, на доповнення питання моєї сестри, у мене є таке питання ще. Я останнім часом від багатьох знайомих чую про те, що у багато країни українці зараз можуть відносно спокійно або навіть взагалі вільно приїхати, жити. Ну, принаймні, поки Україна знаходиться у стані війни з Росією і Євросоюз, наприклад, спокійно дає цей статус захисту. Але, наприклад, я чув від людей, що живуть в Іспанії, що Іспанія, наприклад, дає документи, але є стійке відчуття, що ти ніколи, ніколи там не будеш своїм, тому що вони, в принципі, до емігрантів ставляться так, ну, типу, не дуже охоче їх до себе запрошують. Від людей, що живуть в Лондоні, я чув, що тебе приймають, ти можеш працювати, жити, купувати нерухомість, все що завгодно, але є якісь галузі цього життя, в які ти ніколи не зможеш потрапити і не бути там своїм. Тобто ті люди, що там народились і виросли там з традиційних якихось англійських родин, вони спілкуються майже виключно один з одним і інших, ті, що приїхали, до себе в коло не пускають. І так я чув також про Італію, і про Німеччину, і про багато європейських країн. Чи є у тебе враження, що ти можеш спокійно повністю інтегруватися, і що між місцевими латишами, і тобою нема бар'єра? Чи все ж таки відчувається, що якийсь певний бар'єр є, і вони не дуже Хочуть когось інтегрувати.

Коля 31:08
Не те, щоб вони не хочуть інтегрувати, просто, як мені здається, станом на зараз, що взагалі латиші це така нація, вони дуже сильно інтровертні. Тому, в принципі, це не те, що вони не люблять тебе. Вони, в принципі, так мало спілкуються. І це дуже сильно видно навіть на якихось там дитячих ось цих групах, там баскетбол, ну будь-яких, там брейк, баскетбол, всюди, куди діти ходять. Знаєш, батьки між собою не спілкуються. Тобто, всі поодинці ходять, навіть діти не дуже сильно між собою якось комунікують. Тобто, кожен робить щось своє. І немає такого, як у нас, що, типу, толпа, всі спілкуються, батьки вже на наступний день один забирає інших. Ну, ми так робили. Але це залежить від, напевно, якогось внутрішнього темпераменту. Знаєш, тут є знайомі... З Грузії, от з ними якось нам простіше знаходити спільний зв'язок, ніж з латишами. Тому що в нас якийсь схожий, напевно, характер, і ми більш такі відкриті до спілкування. Це, скоріше за все, якась особистість населення, не знаю. Чи відчуваю я себе типу таким, що я ніколи не зможу тут знайти своє місце? Я не знаю. Є багато історій для людей, які тут прожили вже після того, як отримали ПМЖ, що прожили, здається, там 10 років, здали екзамен на цю натуралізацію. Там екзамен? Ого. Тобто ти маєш вже на іншому рівні спілкуватись з латиською, знати культуру і то все, здати іспити і можна отримати громадянство. Деякі отримують. Ну окей.

Костя 33:00
Це взагалі звичай так. Знаєш, що якщо про латишів, то вони просто такий народ північний відносно України, я маю на увазі. І от таке ставлення не просто до інших народів, а просто до інших людей, що тримати певну відстань, здається, що це така штука, що притаманна взагалі північним народам. Вони менш контактні, ніж південні.

Коля 33:27
Але я дуже з великою повагою до них відношусь, тому що це маленька, але дуже така горда нація, що їх всього 2 мільйони людей, і вони намагаються зберегти свою мову, і вони намагаються зберегти свої традиції тут. Якщо якесь свято, велике меже країни, то всі збираються, офіційний вихідний, всі знають, всі танцюють місцеві танці, співають місцеві пісні. Тобто сюди навіть приїжджають з інших країн, щоб подивитися на це. І у них дійсно більше людей вміють танцювати якісь народні танці, ніж у нас. Тут навіть в барах є така штука, що по середах ти можеш прийти і всі танцюють народні танці. Прикольно. І ти можеш прийти, тебе навчать під народну музику. В деяких барах там свої концерти дають. Народна музика, народні танці. Я не пам'ятаю, щоб у нас в Україні таке було. Ну там всі знають, є такий гопак. А хто вміє танцювати? Хоч щось з такого народного. А тут дуже, знаєш, маленька країна, мало людей. І вони дуже сильно пишаються тим, що вони окремі, вони незалежні. І вони намагаються все це зберегти. А у нас багато людей, і ми якось це просираємо.

Костя 34:43
Ми доволі сильно зросійщені були, тому якби... Не забувай,

Коля 34:48
що вони

Костя 34:48
теж. Тут все ж таки трошки різна ситуація, тому що вони теж, але ми з ними різними періодами були під впливом тим чи іншим російської імперії. Були, звісно, і спільні періоди, але вони все ж таки здається трошки менше і під трошки слабшим впливом, ніж ми. Хоча я не скажу, що їм було простіше, тому що їх

Коля 35:13
населення менше,

Костя 35:14
не забувай, що їх менше населення. Їх елементарно менше і вони ще й зараз, в них також є наслідки того, що цей вплив, на жаль, зберігається. Так, їм респект, в тому числі за допомогу Україні, вони молодці, до них нуль питань. У нас велике питання нам ставив Сергій Диньовський, що по нині є єдиним гостем нашого подкасту. У нього два питання. Перше було про те, що він слухав подкаст з Пітером Тілем, що є одним з кофаундерів PayPal. Це така платіжна система. І його запитали в цьому подкасті, якби він на співбесіді комусь міг поставити тільки одне питання, то що б це за питання було? І його питання було, з якою важливою правдою дуже мало людей з ним погоджуються. Сергій питає, чи можемо поговорити про варіанти відповіді на це питання та посперчатись про них? Я одразу скажу, що це дуже складне питання, з якою дуже важливою правдою дуже мало людей погоджується зі мною. Там ти відповідав йому в коментарях, що якщо таку людину запитати, і хтось каже, що дуже мало людей погоджується зі мною, що земля плоска, то окей, ти таким чином можеш відсіяти людей, що трошки не в собі. Якщо ми говоримо про нормальних людей, то мені не вистачає фантазії Сергію. Чесно тобі скажу, я заздалегідь виписав питання ці, але не думав заздалегідь над відповідями. І може це не дуже гарно, але з ходу я відповісти на нього не можу.

Коля 36:52
Це таке філософське питання, знаєш, щоб можна там будь-що накидати і подіскусувати на такі теми, але не знаю. Давай, ми ще недостатньо саморозвились, ми ще будемо книжки читати і потім якось повернемось ще до цього і більш впевнено зможемо відповідати.

Костя 37:14
Так, ми об'єднаємо питання Дмитра і Сергія і зможемо в майбутньому щось сказати. Але друге питання у них таке, про яке, в принципі, я думаю, що можна щось сказати. Поговорити про співбесіди, як їх проводити і як їх проходити. Чи є у тебе досвід взагалі співбесід?

Коля 37:30
Дуже багато. Знаєш, тут насправді кожне питання, про яке ми так якось швидесенько проходимо, це кожне питання варто окремого епізоду.

Костя 37:41
Ну, може, ми і запишемо. Це ж одне іншого не виключає. Може, сьогодні просто відповімо якось коротко?

Коля 37:46
Щодо співбесід, в мене дуже великий досвід. Є своє ставлення, яке, напевно, зараз відрізняється від того, як проводять співбесіди в інших компаніях. Я, наприклад, не даю технічну частину, я просто розмовляю з людиною.

Костя 38:02
Давай так, стоп, зупинись на секунду. Ти маєш на увазі, що ти проводиш співбесіди, як людина, яка потенціально бере на роботу.

Коля 38:09
Так.

Костя 38:10
Я

Коля 38:11
дуже багато проводив. Проводив,

Костя 38:13
окей, продовжуй.

Коля 38:13
Але це IT-компанії на роль розробників, і я особисто не задаю ніякі технічні завдання, я просто розмовляю з людиною, і ніколи не готуюсь до цього, тому що ми просто спілкуємось, і там вже стовідсотково виходять якісь правильні питання, це такий багаторічний досвід, і мені цього достатньо. Просто поговорити з людиною, щоб зрозуміти, наскільки вона замотивована, що вона хоче, який в неї досвід. І зараз я взагалі вважаю, що писати там якийсь код – це вже якось з минулого.

Костя 38:53
Чи були у тебе веселі якісь співбесіди, які ти можеш згадати?

Коля 38:59
Було, що людина не вмикала камеру, а це дуже сильно показує, що людина, по-перше, боїться відповідати. Ніхто не знає, як буде проходити співбесіди. І багато хто намагається якось підстрахуватись. Знаєш, ти не вмикаєш камеру, бо буде видно, що ти якісь питання гуглиш. Бо це навіть було, що людина була з вимкнутою камерою, але було чутно, як вона набирає клавішами, ну, типу, ти задаєш питання, і він такий, знаєш, пауза, і відповідає тобі.

Костя 39:33
Мені здається, що таким чином навіть чат «ГПТ» може пройти співбесіду.

Коля 39:39
Зараз багато, насправді, історій про те, що ти вмикаєш чат «ГПТ», він слухає питання, і відразу пише тобі відповідь, і ти просто її зачитуєш. Тобто зараз всі ці технічні можливості реалізації, проходження таких... Типу «Співбесід». Вони вже настільки розвинулись, що це все можна проходити автоматично. Я дуже не люблю, знаєш, ось ці системи «Співбесід FAANG». Типу там «Фейсбук», «Амазон», «Епл», «Гугл», «Нетфлікс». Ну, типу,

Костя 40:10
великі компанії. Там, де тебе питають, типу, скажи, скільки пінпонгових м'ячиків у басейні.

Коля 40:17
Ні, зараз, по-перше, так вони робили давно, а через те, що наші ось ці всі HR-и, до них ця інформація дійшла... А насправді, наші задають такі абстрактні питання. Тут немає чіткої відповіді, просто як людина мислить, як вона намагається розв'язати задачу. Чи скільки людей, які можуть налаштувати піаніно в Сан-Франциско? Ти починаєш, що кількість населення таке, такий-то відсоток людей мають піаніно, з них стільки-то вміють їх налаштовувати. Ти просто якось починаєш мислити, і ось цей ланцюжок думок, і за ним намагаються стежити. Але це була така ідея в цих великих компаніях. Наші просто, що він має відповісти ось стільки і все. Ну коротше. 25 тисяч. Ну типу такого. Наші насправді дуже сильно херять будь-яку ідею, беруть і роблять її гірше. Ну коротше, різні були випадки, я ж кажу про це, можна взагалі записати окремий епізод, бо мене багато чого бомбить з точки зору проходження. Ось ці фанги, наприклад, вони, ти обов'язково маєш відповідати там, якісь писати задачі на алгоритми. І, типу, неважливо, що людина, крім цього, ну, і є люди, які таки проходять. Тобто, вони беруть півроку, вчаться на спеціальних сайтах. Вони вивчають просто, на пам'ять вивчають всі ці алгоритми, як писати механічно задачі. Тобто, це не значить, що ця людина зможе потім це використати. Тобто, якщо їй говорять, от, типу, напиши ось таке, вона пише, бо вона просто вчиться. Писати саме ось такі відповіді. І це просто, знаєш, ти вмієш робити тільки ось це. Але якщо, знаєш, крок праворуч, крок ліворуч, людина вже губиться і не зможе нічого зробити. Але це у них такі обов'язки для проходження інтерв'ю.

Костя 42:23
В якомусь сенсі, це знаєш, якщо людина підготувалася, щось там вивчила, щось зрозуміла, щось там зробила, то це вже якийсь такий показник, що знаєш, людина може вивчити, може навчитись теоретично, можливо.

Коля 42:39
Не зовсім. Насправді вона вміє тільки ось це. Знаєш, як сказати, що я буду тебе питати, чи начитана ти людина, чи ні. Але я буду тебе питати по трьом книжкам. Якщо ти ці три книжки прочитаєш так, що ти зможеш відповісти на будь-які питання, то я буду вважати, що ти прочитана людина. Тобто це просто, знаєш, обмежується якимось там, типу, трьома підходами до вирішування задач. І знову таки, а потім ти відкриваєш якийсь там Фейсбук, він дуже лагає, ти думаєш, бляха, а де ці всі люди зі всіма цими алгоритмами, блядь, куди ви їх поділи і чому вас так лагає сайти? Ви ж такі класні, до вас хер попадеш, типу.

Костя 43:22
А ти кажеш, що ти зараз просто спілкуєшся з людьми і не даєш тести?

Коля 43:27
Ні, не даю. Просто

Костя 43:28
спілкую з людьми і вони розказують свій досвід. А, просто про досвід і ти по досвіду розумієш, так?

Коля 43:35
Задаю якісь питання по ходу, з чим працював, з чим не працював, що знаєш, що вмієш, а є там... Коротше, щось таке. І так от я всіх набирав.

Костя 43:44
У мене був дуже прикольний досвід співбесіди. Я також маю тільки багато досвіду проводити співбесіди. І, в принципі, якщо чесно, теж проводжу їх скоріше так, що просто розмовляю. Але я не працюю в галузі, де потрібно технічні якісь особливі знання мати. В принципі, знань треба багато мати. Але ми якось давно звикли з тим, що ми беремо людей і самі їх... Навчаємо, як працювати. Тому ми не питаємо якісь специфічні знання. Скоріше, просто розмовляємо, чи підходить там ця людина чи ні. І більш того, мені якийсь час тому мій керівник дав книгу прочитати. Вона називається «Who?» Типу, хто, здається. І там є якийсь теглайн. Типу, знаєш, цей слоган про те, що як почати наймати правильних людей. І, в принципі, там якісь чуваки, що мають досвід, великий досвід найму, вони сформулювали те, що я завжди відчував, але я боявся собі це визнати. Що коли ти береш якусь людину на роботу, То одне з головних питань, чи комфортно тобі взагалі з цією людиною поруч працювати, чи це твоя людина чи ні. Тому що людина може бути скільки завгодно професійною, але якщо це не та людина, що тобі підходить, то вона тобі просто не підходить. Я, до речі, знаю, що не всі поділяють цю точку зору, є люди, що кажуть, що головне професійним бути, але я розумію, що для мене Дійсно, в мене було таке, що ми брали людей професійних, але просто з нами культурно не схожих. Не те, що не українців, а просто поділяли інші цінності і просто були такі, що з нами некомфортні. І нічого ніколи не виходило.

Коля 45:28
У нас це називається хардскіли і софтскіли. Хардскіли – це те, наскільки ти вмієш умовно програмувати, писати код. А софтскіли – це те, наскільки ти вмієш працювати в команді, спілкувати з людьми, як ти себе поводиш. І реально здебільшого багато людей, які досягають високих левелів, вони вже починають себе поводити як мудаки. Типу, я все вмію, я такий суперкласний, і з такими людьми дуже важко працювати. Тобто до них треба постійно мати якийсь підхід. А ти такий, бляха, знаєш, що мені така людина, з якою я не можу нормально поговорити, нормально комунікувати. І так далі. Тобто я реально відсікав таких людей, не брав їх на роботу, через те, що просто по розмові було зрозуміло, що вони мудаки. Я не хочу, щоб ось ця токсичність, вона проростала в команду, і потім це, ну, як почнеться просто, і всім іншим буде так само некомфортно працювати. Тому для мене, насправді, зараз навіть такі часи, що так само за допомогою штучного інтелекту, який багато допомагає тобі писати код, тут головне, щоб просто була Мотивована людина, який не конфліктна, який хочеться писати код, робити задачі, хочеться розвиватись. І ось таких людей багато беру. Навіть я вже давно знизив ось цю планку, я не беру те, який називається сеньор-левел, самих крутих умовно. Це

Костя 46:57
іспанський?

Коля 47:02
А я беру більш нижчого рівня, але ті, які хочуть працювати. В них є бажання розвиватися.

Костя 47:10
Там був мій дуже дотепний жарт. «Сеньор Левел» – це щось про ісправлість. Я його чув. Або італійське? Окей, дякую, що ти зробив вигляд, що не почув. У мене була смішна історія, про яку я хотів розповісти, але щось пішов не туди. Коротше, у нас є дівчина, що вона, здається, не слухає, але коли приходила до нас працювати, я її запитав, чи вона до нас була вже на якихось інших співбесідах. І вона сказала, що була в якійсь компанії, яка займається сантехнікою та перевезеннями. І я згадав, я паралельно тих, що... Я гитаристка. Бля, чувак, ти зрозумів, сука! Ти зрозумів! Ёб твою мать, чувак! Вибач. Сука, ти зрозумів, про що мова. Я просто, коли мене скалився технікою перевезив, я просто зареготав голос. Ну, ти розумієш, ця дівчина досить молода, вона прийшла до неї, там, три інших людини ведуть співбесіду, їй було досить некомфортно. Я просто в голос зареготав, тому що я згадав, є такий, коротше, французький фільм, не для тебе, а для тих, хто не чув про нього, 2004 року режисера Алена Шаба. До речі, з Жераром Депардьє в одній з головних ролей цьому фільмі. Це фільм про, здається, перше вбивство. А, як він називається? Він називається «Мільйон років до нашої ери». І там мова йдеться про перше вбивство. І про першого детектива, що намагається розслідувати це вбивство. І там є така строка про те, що згідно з уліками виходить так, що вбивця – це швея гітаріст. І він робить стіжок, а потім виграє акорд. Акорд – стіжок. А Але, звісно, ця дівчина не зрозуміла, чому я регочу. Я пояснив, але вона цей фільм не дивилась, тому все одно не зрозуміла. І вона прийшла до нас працювати, дякувати Богу, тому що вона дуже класна дівчина і взагалі спеціаліст. Але перші декілька тижнів через цей мій вчинок та на співбесіді та деякі інші вважали, що я в компанії «Місцевий придурок». Тому що реготав на неї на співбесіді. Тому Сергій, який поставив нам запитання про співбесіди, може я, знову ж таки, не найкраща людина, щоб питати про співбесіди. До речі, як проходити співбесіди? У мене також, тобто у Сергія питання, як проводити і проходити. Проводити, я так розумію, що ми з тобою обидва погоджуємося, що ми просто розмовляємо з людиною, дивимося, як вона думає, як вона розмовляє і що вона про себе каже і так далі. А про проходити співбесіди? Я не проходив співбесіди досить давно. А якщо сказати про те, щоб я пройшов співбесіду і потім влаштувався туди, куди я пройшов співбесіду, то можна навіть сказати, що майже ніколи. Тому мені самому цікаво, як їх проходити. Але у мене тактика була б абсолютно такою самою. Я би прийшов і просто розмовляв. І далі подивився би по цінностях. Якщо б мене хотіло якесь тестове завдання, я, в принципі, не проти зробити тестове завдання. У мене б дупа не відвалилась. Але якихось особливих стратегій, напевно, я б не використовував.

Коля 50:39
Може, це дуже пафосно якось прозвучить, але я теж вже дуже давно не проходив співбесіди, хоча я міняв роботи. І там просто здебільшого знали, хто я, що я роблю, і просто брали без всяких співбесід. Непогано. Тому це було дуже-дуже давно, коли я проходив саме співбесіду офіційно і так далі. Це було реально дуже давно.

Костя 51:05
У мене був, знаєш, така штука. Я розумію, що одна з навичок у сучасному світі – це вміти себе продати. І співбесіда – це стовідсотково про вміти себе продати. А я ненавиджу це робити. Просто ненавиджу. У мене був досвід, я згадав, у 2017 році. Коли я розглядав можливість вимушено змінити компанію, в якій я працюю, у нас завершився проєкт, в якому ми брали участь і не було зрозуміло, чи буде інший проєкт. І я тоді пішов пошукати, чи що, мені хтось щось може запропонувати. І я, коротше, намагався влаштуватись в велику міжнародну компанію. І в мене було три чи чотири етапи співбесід. Спочатку з рекрутинговою компанією, а потім два чи три етапи тести я проходив онлайн, і потім два чи три етапи співбесід. І мене не взяли, до речі. І що, в принципі, зараз, коли я дивлюсь на те, що відбувалось, Я не можу сказати, що я про це жалію, але не взяли. І я знаю, кого взяли. Так вийшло, що дівчина, яку взяли на ту посаду, я розумію, чому обрали її, а не мене. І якби не сперечаюсь взагалі, я абсолютно погоджуюсь з вибором цієї компанії. Я розумію, що з того досвіду, що був у мене і у неї, вона напевно виглядала як кращий варіант. І також я розумію, що якби З одного боку, обманювати не дуже гарно, і я не кажу, що треба перебільшувати на співбесідах, але у мене таке враження, що не треба сумніватися в собі і в своїх силах, і не треба стидатися того, щоб розповідати про свої досягнення. Тому що такі люди, якщо мають цей комплекс самозванця, Їм важко дуже працевлаштовуватись, тому що вони думають про все, що вони не зробили, що в цьому немає нічого значного, про це взагалі немає чого розповідати. І так думати не треба. Це я більше собі кажу, ніж будь-кому іншому.

Коля 53:01
Це знову-таки пригадується цей ефект Даннінга-Крюгера, коли просто ти знаєш, що ти ще не настільки класний, бо ще є багато всього, умовно, чого ти не знаєш. І ті люди, які досягли чогось, вони вважають, що вони досягли вже максимума, і тому вони вже суперкласні спеціалісти. І все. І вони вміють себе продавати. Я... Теж знаю, що у мене з цим проблема, і я не зможу себе так продати, як там дехто навіть з моїх знайомих, які знають дійсно менше, мають менше досвіду, менше знань, але вони стільки про себе розказують, що якщо їх послухати, то ти починаєш сумніватись в своїх знаннях. Це особистий скіл максимально вірити в себе і вважати себе найкращою людиною в світі. Я так не вмію.

Костя 53:54
Я теж не вмію, хоча я коли це кажу, мені трошки страшно, що люди, що будуть це слухати, особливо ті, що мене знають, вони думають «да, не вміє він». Ну

Коля 54:05
звісно.

Костя 54:07
Окей, у нас є ще питання. Марина Зайцева, до речі, запитала про... І це, скоріше, було не питання, до речі, а... Пропозиція записати епізод про дружбу на відстані, про цікаві гіковські штуки і що допомагає не з'їхати з глузду в наші часи. Там вже багато є того, про що можна поговорити, про вміння нормально вдягатися, це точно питання. Марина, дякую тобі за питання, але ну камон, ти ж мене бачила. Та слідкувати за собою, теж не до мене поки що. Які є забобони, чи заповнювали ви у школі анкети дівчат, і що звідти пам'ятаєте?

Коля 54:45
Чому тільки

Костя 54:46
у дівчат? Я такі сам анкети робив. А у тебе був? Як це називалося? Це називалося «откровенник».

Коля 54:52
Откровенник, так. Там же ж було типу, як тебе звуть, який любимий колір. А я точно пам'ятаю, в кожному такому откровеннику було, яку їжу ти любиш їсти. Всі писали піцу. От я чомусь таке запам'ятав. Реально, всі писали піцу, хоча піцу ніхто не їв

Костя 55:11
ніколи. Ну,

Коля 55:12
принаймні, в моєму оточенні.

Костя 55:14
Всі писали піца. Тільки хотів сказати, що в ті часи, коли я заповнював ці анкети, я ніколи ще не куштував піцу.

Коля 55:20
От. Я теж, але всі писали піца, тому що знали, що таке є. Ось таке було. Там улюблена пісня і там ще улюблений колір. А кого ти любиш? Типу спочатку тебе просто так потрошечки-потрошечки втягують, а потім кого ти любиш? Або хто тобі подобається? І ти такий заповнюєш в класі, знаєш, ти такий заповнюєш, і ти такий просто листаєш там попередні відповіді, і ти бачиш там «Свята любить того», там типу «Льоша любить того», там типу «Сергій любить того», або «Ту». Ну коротше, і там ти просто все це можеш побачити, і такий, боже, ну типу, як же ж там приватність якесь, щось таке, пішло нахід. А

Костя 56:02
ти, знаєш, такий вже відповів, який у тебе улюблений колір, і яку пісня у тебе улюблена, уже не можна не відповідати, кого ти любиш. Вже треба на це відповідати. Так, я думаю, що тут якісь теми дійсно скоріше про те, щоб окремий записувати про них подкаст. Може, колись ми розповімо, кому буде цікаво, це на 105-101 епізод, як ми робимо цей подкаст. А я

Коля 56:30
розкажу,

Костя 56:31
кого я люблю. А Коля розповість, кого він любить. Про те, що допомагає не з'їхати з глузду в наші часи, мені здається, що це дуже прикольна тема, на яку можна відповісти як відносно коротко, так і говорити годинами. От Марина власне друзі, що ставлять питання, із якими потім можна поговорити разом, навіть у форматі подкасту, і відповісти на такі питання. Оце і допомагає не з'їхати з глузду. На мій погляд це одна з основних таких допомог. Сто відсотків. Сто відсотків. І в принципі, що можу сказати про себе, що попри дуже багато складних речей в житті і навколо, є досить багато класних речей. І тих, що підтримують кукуху, а не тільки змушують її відлетіти. Тому дякую і тобі, Марина, і тобі, Коля. Ви люди, в тому числі завдяки яким я не з'їжджаю.

Коля 57:33
Слухай, а тут, знаєш, я щось останнім часом задумався, мені здалося, що ми, от все наше життя, ми живемо в якомусь сіткомі, де не хочуть вводити нових персонажів. Тому що, от пам'ятаєш, колись дуже давно на MTV шов такий, як там, реаліті-шоу, типу, з Оззі Осборном, типу, Осборн Фемелі, так? І в нього донька. Келлі. Оззі Осборна. Пам'ятаєш її так, умовно? Келлі Осборн, так, звісно. Ти знаєш, що вона зустрічається з діджеєм гурту «Сліпнот» і в них є дитина?

Костя 58:10
Ого, ні, я не знав про

Коля 58:13
це. Донька Курта

Костя 58:17
Кобейна

Коля 58:18
одружилась з сином Тоні Хоука.

Костя 58:22
О, серйозно? Окей.

Коля 58:24
Так. Я ж кажу, знаєш, здається, просто, знаєш, ніхто не хоче вводити якихось нових людей, нових персонажів. І, типу, давайте ми цих якось зміксуємо. Ну, і ця новина от нещодавно була, що Емінем скоро буде дідусем. Тобто, його донька вагітна.

Костя 58:42
Ти

Коля 58:42
пам'ятаєш ці історії, коли він писав пісні про свою доньку, коли вона з ним записувала трек «Детс Го Крейзі», де вона там ругалась, якісь там мати були і щось таке. Тобто вона була взагалі маленькою дитиною. А тут зараз вона вже завагітнила і Емінем стає дідусем.

Костя 59:05
А ти ж мені ще кидав посилання на трек Eminem'а з LL Cool J. Я, коротше, подивився. LL Cool J розпочав свою реперську музикальну кар'єру в 88-му. Так. І якщо ми говоримо про те, що... Дивись. Такі імена, як Тоні Хоук, Оззі Осборн і Келлі Осборн знову в наших вустах. Курт Кобейн. Курт Кобейн, а Емінем знов записує музику і читає реп. А якісь класні країни обирають кримінальних авторитетів собі в президенти. Здається, ми повернулися з початок 2000-х. Історія зробила повне коло. Я б на цьому, може, і завершив цей епізод, тому що, в принципі, час йде, але у мене останній залишився відгук, що залишиться анонімним, але його дала одна з чарівних 15-річних слухачок, теж в приватному режимі мені, і я його не можу не згадати. По-перше, сказала, що ми часто кажемо, що ми діди, Але сказала, що ми не діди. Вона сказала, що 15-річні люди, хочеться сказати діти, але, коротше, 15-річні люди, діти вони чи не діти, хай вони самі вирішують. Вони не вважають 36-річних чуваків і чувіх не вважають дідами і не вважають старими. Це перше. І це доволі приємно. Я такий, о, ну прикольно, не діди, добре. Друге, стосовно термінів, вона каже, що от ми записували навіть перший епізод про там Скуфів, про Батя Скуфів, про Анків і так далі. Вона каже, що так, серед молоді можуть вживатися такі терміни. Але сказати, що це якась історія, що постійно трапляється, то скоріше ні. Вони розмовляють в принципі тією ж мовою і можуть не вживати взагалі тих термінів. І якби це скоріше історія про якісь субкультури, якщо я правильно зрозумів, де можуть частіше використовуватися терміни. Загалом це не дуже розповсюджена штука. І головне, що вона сказала, ця поважна пані, що нове покоління, воно взагалі норм. Тобто, ми коли розмовляли про те, що, наприклад, нове покоління не хоче працювати, наприклад, вони там беруть якийсь sabbatical year, оце після школи, перед університетом, щоб там вирішити, чим вони будуть займатися. І що взагалі, коли вони закінчують університет, вони такі, ну я не знаю, чим ще займатися. Оця пані каже, що Не все так просто, що є, на жаль, діти, яких життя змушує, вони йдуть працювати підлітками, так само, як було це в нас. А є ті, хто працюють просто тому, що хочуть, є ті, хто навчається в університетах і паралельно працюють. Взагалі, її такий відгук був про те, що нове покоління норм. І я можу сказати, що я з нею погоджуюсь. Нове покоління дуже норм. І якщо в якийсь момент їй або іншим нашим слухачам такого тендітного віку здалося, що ми не любимо нове покоління, то це зовсім не так. Ми його дуже любимо. І ми, скоріше, як я намагався все в приватному, в приватній розмові пояснити, ти мене виправ Колі, якщо я не правий. Що тут, скоріше, ми себе не можемо зрозуміти на фоні нового покоління. Це не про те, що ми нове покоління не любимо, а що ми такі, бляха-муха, вже є нове покоління. Що вже дуже норм, і воно нове. Це вже не ми.

Коля 1:02:33
Слухай, а як це так взагалі? Вона неповнолітня, її 15 років, а в нас подкаст «18 плюс». І «Explicit Lyric» всюди пишеться, куди дивляться її батьки. Тільки хотів

Костя 1:02:45
запитати, що це батьки повинні слідкувати за те, щоб вона не слухала такі подкасти. Ти скажеш, хто це? Ну, це твоя донька.

Коля 1:02:58
І тут в цьому місці Костя дійсно дізнався, що ми вдома не обговорюємо подкасти. Я реально не знав, що вона прослухала всі наші епізоди. Це вона в приватній розмові з Костєю про це поговорила.

Костя 1:03:13
За що я їй дуже дякую. Це найрозумніша 15-річна людина. Я

Коля 1:03:17
реально не знав, що вона слухає подкасти. Тобто вона знає, що я їх записую, але я не знав, що вона їх слухає. І тут, напевно, я можу сказати, що взагалі я люблю всіх своїх дітей однаково і маю, і тих всіх інших.

Костя 1:03:35
Як вас там, да?

Коля 1:03:38
«Годі

Костя 1:03:38
базікати».